23 ОДШБр у Кременчуці
23 ОДШБр (окрема десантно-штурмова бригада) у Кременчуці з’явилася наприкінці 1986 року. Її поява була пов’язана з тим, що у 1986 році у структурі Збройних Сил СРСР як проміжна стратегічна ланка управління військами, було створено Головне командування напряму. Воно здійснювали керівництво кількома військовими округами та групами військ. Таких напрямів було чотири, одним із них був — південно-західний. Як резерв Головного командування напряму було ухвалено рішення сформувати для кожного напряму за однією окремою десантно-штурмовою бригадою. Для південно-західного спрямування було сформовано 23-ту окрему десантно-штурмову бригаду Головного командування військ Південно-Західного спрямування. Умовне найменування в/год 51170.Розгорнуто її було в м. Кременчук, у колишніх казармах 35 Брянського піхотного полку, на базі 58 окремої десантно-штурмової бригади, що знаходиться з 1979 року в Кременчуці, — кадрованої бригади за штатом «Г» (не більше 20 осіб особового складу).
25 вересня було видано наказ № 1 по бригаді про вступ на посаду її командира. Ним був призначений досвідчений десантник, полковник Володимир Петрович Петров.
Першим начальником штабу – полковник Надєждін. Другий начштаб – Якубець Іван, наприкінці 90-х і на початку 2000-х був командувачем десантних (аеромобільних) військ України. Перший начальник політвідділу бригади полковник Лопаткін.
Для комплектування та ротації офіцерського складу залучалися як офіцери повітряно-десантних військ, які закінчили профільне Рязанське вище повітряно-десантне командне училище та десантні факультети (в училищах спеціальних військ, артилерії та ППО), так і випускники загальновійськових училищ.
Особовий склад військовослужбовців термінової служби комплектувався за тими самими медичними вимогами, що й для ВДВ. Високі критерії відбору (зростання не нижче 173 сантиметрів; фізичний розвиток – не нижче середнього; освіта – не нижче середнього; відсутність медичних обмежень) давали військовослужбовцям високі можливості у бойовій та фізичній підготовці.
Бригада була укомплектована досить короткий термін і 1 грудня 1986 року увійшла в бойовий склад.
По повному штату бригада мала орієнтовно наступний склад:
• Управління бригади та підрозділи при ньому:
– Взвод управління начальника артилерії;
– Комендантський взвод;
– Військовий оркестр.
• 3 парашутно-десантні батальйони (у кожному по 530 осіб) у кожному з них:
— 3 парашутно-десантні роти (на ГАЗ-66), кожна з яких у складі :
• 3 парашутно-десантні взводи;
• мінометний взвод – 4 одиниці 82-мм і БМ-37;
• протитанкове відділення – 3 ПТРК «Фагот»;
• гранатометне відділення – 3 СПГ-9.
• мінометна батарея (6 120 мм мінометів ПМ-38);
• взвод зв’язку;
• взвод постачання.
• протитанковий взвод (6 ПТРК «Фагот» та 3 СПГ-9);
• зенітно-ракетний взвод (ПЗРК “Стріла-2” або “Голка”);
• гранатометний взвод (6 АГС-17).
— 1 десантно-штурмовий батальйон (490 осіб) у складі:
• 3 десантно-штурмові роти (на БМД-1);
• самохідна артилерійська батарея (6 120-мм САТ 2С9)
; • взвод зв’язку;
• взвод постачання.
• протитанковий взвод (на БТР-Д);
• зенітно-ракетний взвод (на БТР-Д);
• гранатометний взвод (БТР-Д);
– 1 гаубичний артилерійський дивізіон у складі (305 осіб) у складі:
• 3 гаубичні артилерійські батареї (у кожній по 4 122-мм гаубиць Д-20А)
• взвод управління;
• взвод постачання.
– підрозділи бойового забезпечення (273 особи) у складі:
• розвідувальна рота;
• рота зв’язку
; • рота хімічного захисту;
• інженерно-саперна рота;
• рота десантного забезпечення;
– підрозділи тилового забезпечення (252 особи) у складі:
• рота матеріального забезпечення (автомобільна рота);
• медична рота
; • ремонтна рота;
– окремі батареї:
• мінометна батарея (6120 мм мінометів ПМ-38);
• батарея протитанкових керованих ракет (ПТРК “Фагот”);
• зенітна ракетно-артилерійська батарея (ЗУ-23-2, ПЗРК “Стріла-2” або “Голка”).
Особовий склад розгорнутої бригади по повному штату сягав чисельності 2800 осіб
23 ОДШБр у Кременчуці було розгорнуто частково, за штатом «В» :
- управління бригади,
- 1 лінійний батальйон,
- артилерійський дивізіон
- підрозділи бригадного комплекту
На підставі директиви МО СРСР від 06/12/1989 року прийнято рішення всі окремі десантно-штурмові бригади окружного підпорядкування переформовувати в окремі повітряно-десантні бригади, з подальшою передачею їх зі складу Сухопутних військ у підпорядкування Командувачу Повітряно-Десантних.
1 червня 1990 року бригаду було переведено до складу ВДВ СРСР і перейменовано на 23-у окрему повітряно-десантну бригаду. З її складу прибрали десантно-штурмовий батальйон та деякі артилерійські підрозділи.
Після розпаду Радянського Союзу бригаду було передано до Збройних сил України.
13 січня 1992 року 23 повітряно-десантна бригада однієї з перших прийняла присягу на вірність народу України.
Відповідно до директиви Генерального штабу ЗСУ від 12.05.1992 р. її перейменували на 23-у окрему аеромобільну бригаду з центральним підпорядкуванням Генеральному штабу. Умовне найменування — в/ч А 0223. Особовий склад брав участь у миротворчій місії у Югославії.
Згідно з директивою Міністерства оборони України від 01 липня 1995 року 23 бригаду передали Держкомкордону України. 2 серпня того ж року частину було урочисто прийнято до Прикордонних військ. Бригаду було перейменовано на 23-й аеромобільний прикордонний загін особливого призначення Прикордонних військ України. Умовна назва: в/ч 1478.
Вона використовувалася як резерв Командувача Прикордонних військ України. Переформуванням бригади займався і начальник управління спеціальних операцій прикордонних військ, відомий морпіх №1 в Україні полковник Володимир Андрійович Волошин .
Застосування аеромобільних підрозділів в охороні кордону стало одним із кроків до створення прикордонного спецназу. Також у 90-х у складі окремих прикордонних загонів було сформовано резервні застави, згодом – прикордонні застави для виконання спеціальних завдань . За реалізації Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року було введено поняття «мобільні сили». До їхнього складу увійшли мобільні прикордонні застави прикордонних загонів, окремі мобільні прикордонні застави регіональних управлінь та мобільний прикордонний загін.
Прикордонний спецназ встиг попрацювати на усіх ділянках державного кордону України. Особливо ефективно десантники у зелених беретах діяли на ділянках кордону з Росією, Білорусією, Молдовою. Після розпаду СРСР не було достатньої кількості підрозділів та необхідної інфраструктури.
17 жовтня 2000 року було підписано президентський Указ «Про військову частину № 1478 Прикордонних військ України». Згідно з цим документом, 23 аеромобільний прикордонний загін спеціального призначення Прикордонних військ України передали до складу Служби безпеки України, де його було розформовано.
Так завершилася не велика, 15-річна історія 23 окремої десантно-штурмової бригади. Після розформування бригади/ прикордонного загону її прапор та частина документів було передано до центрального архіву державної прикордонної служби України, а частину до архіву Міністерства оборони України.
Історія бригади ще доповнюватиметься і вона відкриє чимало невідомих сторінок.
Автор: Роман Пацовський, кандидат історичних наук , фундатор та керівник Першого всеукраїнського музею історії форми одягу та його філії Кременчуцького військово-історичного музею
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з нашим музеєм з будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25 -25
Email: info@kmhm.org.ua
Дана публікація розміщена виключно у музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди чи агітації у будь-якій формі та у будь-якому вигляді.
#Кременчук
#музей військової історії Кременчука
#військово-історичний музей
#військова історія Кременчука
#воєнна історія Кременчука