25 листопада 1943 року – день визволення Крюкова, правобережної частини м.Кременчук
82 роки тому, з ранку 25 листопада 1943 року війська 2го українського фронту під командуванням генерала армії Конева війшли у Крюків на Днепрі. Бойових дій в самому Крюкові практично не було. Але війська фронту своїми попередними діями забезпечило визволення Крюківа без бою.
Хто ж визволив Крюків?
Відповідно до архівних документів 2го українського фронту це:
- окрема група у 60 осіб 88 окремого загороджувального загіну 20 гвардійського стрелецького корпусу 4 гвардійськой армії,
- бронепотяг № 705 10 окремого дивизіону бронепотягів 4 гвардійськой армії,
- можливо? 958 стрелецький полк 299 стрелецької дивизії 53 армії.
Деякі “дослідники” вважають, що у визволені Крюкова приймав участь учбовий загін полковника Іванова та повністю особовий склад 88 ОЗЗ. Але відповідно до ЖБД 20ГСК ми бачимо, що вони у той час вели бойові дії на подступах до Городка – це за Табурищем, напроти Самусіївки. Таким чином учбовий отряд полковника Іванова та повністю особовий склад 88 ОЗЗ приймати участь у визволенні, або точніше зачистці Крюкова не міг – вони знаходились у іншому місті.
Саме завдяки тому, що німці практично попали у Крюкові у оточення і ледь встигли з нього терміново відійти, Крюків майже зберігся в первисному вигляді, за виключенням невиликої частини по сучасній вул. Приходько (від сучасного провулку Літературного до початку вул.Макаренко, будівлі колишнього технікуму), яку відступаючи німецькі війська встигли частково знищити.
Не зважаючи на усі звиви історії давайте у цей день згадаємо усіх бойців і командирів, які загинули при жорсткому форсуванні Дніпра у районі сучасних Горішних плавнів, при наступу вдоль Деєвської гори в напрямку Белецьковкі.
Саме ціною їх життя були врятовані життя місцевих мешканців Крюкова, а також житлові будинки та унікальні пам’ятки архітектури у Крюкові: ансамбль будівель Крюківської комісаріатської комісії, будинок Чуркіна, Алісова, Макаренко, клубу Крюківських вагоноремонтних майстерень, ансамбль будівель залізничного вокзалу ст.Крюків на Дніпрі, Успенського собору та церковно-приходської школи та багато інших.
Тільки нажаль, те що вони такою ціною врятували у буремному 1943 році – ми втратили і втрачаємо зараз.
Додані документи та джерела:
- газета Червона зірка за 26.11.1943р,
- матеріали електронного архіву Пам’ять народа (ЦАМО СРСР)
- науковий архів Кременчуцького військово-історичного музею.
Автор: Роман Пацовський, к.і.н., фундатор Кременчуцького військово-історичного музею.