Кременчуцький військово-історичний музей
Філія Першого музею історії форми одягу. Збирає, зберігає, досліджує та експонує матеріали з воєнної, військової та військово-промислової історії Кременчука та Кременчуцького району
Історія частин і долі воїнів – будь-який музей – це люди та події. І Кременчуцький військово-історичний музей не є винятком.
Військову, воєнну та військово-промислову історію Кременчука творили люди, які об’єднувалися в організації – різні військові частини та установи. У Кременчуцькому військово-історичному музеї розповідь саме про них – тих, хто творили військову, воєнну та військово-промислову історію Кременчука.
Крюківський генерал Лебідь — шлях від безпритульного до керівника будівництва космічних об’єктів.
Дуже часто я чую від молоді — ось це треба мати зв’язки, батьків, гроші для того, щоб досягти успіху. Але історія і досвід підказує, що це далеко не завжди так. крюківським безпритульником, вихованцем А.С.Макаренко , а став відомим генерал-лейтенантом, військовим будівельником. Звали його Іван Олексійович Лебідь. Продовжити читання “Крюківський генерал Лебідь”
23 ОДШБр (окрема десантно-штурмова бригада) у Кременчуці з’явилася наприкінці 1986 року. Її поява була пов’язана з тим, що у 1986 році у структурі Збройних Сил СРСР як проміжна стратегічна ланка управління військами, було створено Головне командування напряму. Воно здійснювали керівництво кількома військовими округами та групами військ. Таких напрямів було чотири, одним із них був — південно-західний. Як резерв Головного командування напряму було ухвалено рішення сформувати для кожного напряму за однією окремою десантно-штурмовою бригадою. Для південно-західного спрямування було сформовано 23-ту окрему десантно-штурмову бригаду Головного командування військ Південно-Західного спрямування. Продовжити читання “23 ОДШБр у Кременчуці”
Головний доглядач речового складу полковник Томін – головний доглядач Кременчуцького (в Крюкові) речового інтендантського складу Одеського військового округу з 16.09.1907 по 27.07.1910р.
Народився 06.12.1860 у дворянській родині у Мінській губернії. Православний.
Продовжити читання “Головний доглядач речового складу полковник Томін”
Кременчужанин генерал-майор Манштейн молодший народився 3 січня 1894 року в сім’ї армійського офіцера, ветерана Російсько-Турецької війни 1877 – 1878 років. Володимира Карловича Манштейна (прізвисько – Манштейн-Дід) у місті Кременчук Полтавської губернії. Продовжити читання “Кременчужанин генерал-майор Манштейн молодший”
Генерал-майор Манштейн Дід – Манштейн Володимир Карлович 1853 народження. З сім’ї обрусілих німців. На військову службу надійшов 15 серпня 1872 р. вольновизначальним до 35-го піхотного Брянського полку.У його складі брав участь у Російсько-турецькій війні 1877 – 1878. За відмінності в боях на Шипці був нагороджений Відзнаками Військового ордена Св. Георгія 4-го і 3-го ступенів і зроблений у прапорщики. Продовжити читання “Генерал-майор Манштейн Дід”
Історія одного портрета (Агте), генерала та героя, забутого в Кременчуці. Єгор Андрійович Агте (при народженні він отримав ім’я Адам Георг) народився 1777 року. Хоча можна зустріти й іншу дату, 1772, але перша видається найбільш вірною. Він був дванадцятою дитиною у тій великій родині .Згідно з його послужним списком (Особистою справою), опублікованому у виданій у 1912 році до столітнього ювілею Вітчизняної війни 1812 року книзі «Військова галерея Зимового палацу», розпочав він свою службу в 1792-му році, надійшовши п’ятнадцятирічний юнаків у лей чином ефрейт-капрала. У 1796 році його переводять прапорщиком до Малоросійського гренадерського полку, з яким він пройде нелегкий бойовий шлях аж до Бородіна.
Бій за Кременчук у спогадах курсанта Василя Петровича Логунова Василь Петрович Логунов народився 14 січня 1922 року в селі Жевлачево Невельського району Псковської області. Перед війною закінчив залізничний технікум у Великі Луки. авіаційних фахівців (ШМАС) у м. Київ Кременчук (Україна). У сімдесяті роки минулого століття він записав спогади про своє життя. Продовжити читання “Бій за Кременчук у спогадах курсанта”
Рід генерала Агте бере початок у самому серці Німеччини на кордоні двох її історичних областей, Тюрінгії та Саксонії, де неподалік міст Веймар, Єна та Ерфурт вже на початку XVI ст. 1528 р., залишивши після себе дружину Агату та малолітнього сина Ганса. Хлопчика стали в селі кликати не по імені батька, як звичайно, а по імені матері – Агатиним сином, що на німецькому виглядало як Агате. Така версія появи прізвища Агте.
Хто він, страчений нацистами бургомістр? – якого наприкінці жовтня – на початку листопада 1941 року німецька окупаційна влада арештувала і після короткого слідства розстріляла.
Відтоді минуло 80 років, але й до цього часу між істориками і краєзнавцями точиться дискусія, ким же він був насправді – безпринципним колаборантом і жадібним скнарою чи праведником і патріотом-націоналістом, а також чим він так непробачно прогрішив перед нацистами всього лише за місяць керівництва поневоленим містом? Позаяк тривалий час це питання не було об’єктом спеціального дослідження, невідомими залишаються не тільки сторінки біографії страченого бургомістра, а й навіть його справжнє ім’я та прізвище – в радянських архівних документах міський голова фігурує як Верховський, в німецьких як Сениця й Сениця-Верховський. Продовжити читання “Хто він, страчений нацистами бургомістр?”
Кременчуцький край у 1919 році. 1919 року в Україну рушила російська білогвардійська Добровольча Армія генерала А.І. Денікіна. 10 серпня війська увійшли до Кременчука . Маховик громадянської війни дедалі більше набирав обертів. Продовжити читання “Кременчуцький край у 1919 році”