Кременчуцький військово-історичний музей
Філія Першого музею історії форми одягу. Збирає, зберігає, досліджує та експонує матеріали з воєнної, військової та військово-промислової історії Кременчука та Кременчуцького району. Телефон +380933552525
1797-1900 Полтавський докапіталістичний період
Кременчуцькій піхотний полк 1812 року – активний учасник Вітчизняної війни 1812 року.
Офіцери Кременчуцького піхотного полку. Продовжити читання “Кременчуцькій піхотний полк 1812 року”
Історія пожежної охорони Кременчука — це важливий, але маловідомий аспект міського минулого. Понад 170 років боротьби з вогняною стихією, перетворення від стихійних зусиль до організованих пожежних команд, є свідченням поступового розвитку суспільства. Ця стаття пропонує глибший погляд на становлення та розвиток пожежної справи у Кременчуці. Продовжити читання “Історія кременчуцьких пожежних”
Кременчуцький військовий госпіталь – останній вартовий та остання надія на лінії життя.
Вже не багато кременчужан пам’ятають, як він знаходився до 2005 року в комплексі старих будівель у парку, а фраза історія Кременчуцького військового госпіталю Кременчука у багатьох викличе подив. Мало відомо про те, як і коли військовий шпиталь створювався та функціонував. Ще менше відомо про людей, які в ньому працювали. Історія Кременчуцького військового шпиталю тільки починає відкривати нам свої таємниці. Продовжити читання “Кременчуцький військовий госпіталь”
Генерал-майор Манштейн Дід – Манштейн Володимир Карлович 1853 народження. З сім’ї обрусілих німців. На військову службу надійшов 15 серпня 1872 р. вольновизначальним до 35-го піхотного Брянського полку.У його складі брав участь у Російсько-турецькій війні 1877 – 1878. За відмінності в боях на Шипці був нагороджений Відзнаками Військового ордена Св. Георгія 4-го і 3-го ступенів і зроблений у прапорщики. Продовжити читання “Генерал-майор Манштейн Дід”
Історія одного портрета (Агте), генерала та героя, забутого в Кременчуці. Єгор Андрійович Агте (при народженні він отримав ім’я Адам Георг) народився 1777 року. Хоча можна зустріти й іншу дату, 1772, але перша видається найбільш вірною. Він був дванадцятою дитиною у тій великій родині .Згідно з його послужним списком (Особистою справою), опублікованому у виданій у 1912 році до столітнього ювілею Вітчизняної війни 1812 року книзі «Військова галерея Зимового палацу», розпочав він свою службу в 1792-му році, надійшовши п’ятнадцятирічний юнаків у лей чином ефрейт-капрала. У 1796 році його переводять прапорщиком до Малоросійського гренадерського полку, з яким він пройде нелегкий бойовий шлях аж до Бородіна.
Рід генерала Агте бере початок у самому серці Німеччини на кордоні двох її історичних областей, Тюрінгії та Саксонії, де неподалік міст Веймар, Єна та Ерфурт вже на початку XVI ст. 1528 р., залишивши після себе дружину Агату та малолітнього сина Ганса. Хлопчика стали в селі кликати не по імені батька, як звичайно, а по імені матері – Агатиним сином, що на німецькому виглядало як Агате. Така версія появи прізвища Агте.