Генерал-майор артилерії Іринєєв
Генерал-майор артилерії Іринєєв — один із відомих кременчуцьких генералів радянського періоду.
Гвардії генерал-майор артилерії Іринєєв Іриней Петрович народився 22.02.1897 у селянській родині у селі Холетове Усть-Кубинського району Володської область.19.01.1916 був призваний до Російської імператорської армії. Закінчив у 1916 році військово-навчальну команду у Першому артилерійському окремому дивізіоні у м.Луга. У період лютневої та жовтневої революції 1917 року перебував у армії, брав участь у роззброєнні офіцерського складу 1-го запасного артдивізіону у м.Луга.
З 1918 року в лавах РККА, старшина команди управління окремого артилерійського дивізіону ТАОН літер Е. Наприкінці 1918 року витримав екстерном іспити на червоного командира і був призначений командиром взводу того ж дивізіону. У 1919 році брав участь у боях проти Денікіна на тульському напрямку, у 1920 році у боях проти Врангеля та форсуванні Дніпра на кахівському напрямку, розширенні Каховського плацдарму та контрнаступі на Крим. 1й окремий артилерійський дивізіон літер Е перебував у оперативному підпорядкуванні 51 стрілецької дивізії під командуванням Блюхера. Брав участь у штурмі Перекопського валу та в боях на Кримському півострові до повного розгрому Врангеля у листопаді 1920 року.
У 1921 році у складі 1-го важкого окремого артилерійського дивізіону літер Е прибув до м.Крюків на Дніпрі. У 1922 році був направлений у повторну школу середнього та старшого комскладу важкої артилерії особливого призначення до Москви, яку закінчив у 1923 році. Після закінчення школи повернувся до дивізіону та отримав призначення до 25 артилерійського полку 25 Чапаєвської дивізії у м.Кременчук. У цьому полку служив на посадах: з 1923 по 1926 – начальник розвідки дивізіону, з 1926 по 1930 – командир батареї,
У 1928 році Кременчуцький Окрвиконком нагородив іменним годинником з дарчим написом, який сьогодні зберігається в Кременчуцькому краєзнавчому музеї.
З 1930 до 1934 року на посаді командира дивізіону 25 артполку в м.Кременчук. У 1931 році пройшов курси удосконалення старшого командного складу у м. Ленінград.
В 1934 отримав призначення на Далекий схід на посаду командира дивізіону, а потім переведений на посаду помічника командира полку 1й Тихоокеанської стрілецької дивізії.
В 1938 був нагороджений медаллю «20 років РККА», пройшов курси перепідготовки командного складу в м.Владивосток і отримав призначення начальником штабу артилерії 59 стрілецького корпусу. Незабаром був переведений на посаду начальника артилерії 5-ї окремої стрілецької бригади, а з 1941 року – начальник артилерії 108 укріпрайону ДВФ.
Бойове хрещення – Волхівський фронт навесні 1943 року.
З березня 1943 полковник Іринєєв – командир 22 мінометної бригадою 17 артилерійської дивізії прориву 7 артилерійського корпусу РГК. У складі бригади були 242, 239 та 245 мінометні полки. Озброєння – 120 міліметрові міномети на механічній тязі. На початку були лише автомобілі ГАЗ-АА (марка перших автомобілів Горьківського автозаводу, що випускалися в 1932 – 36 роках. Потужність 40 к.с., швидкість 90 км. на годину), а до 1944 року було вже багато автомобілів різних марок.
У липні 1943 року підтримуючи 61 армію при наступі на місто Болохов, незважаючи на небезпеку і надихаючи особовий склад своїм прикладом, полковник Іринеєв протягом кількох днів зумів організувати відображення атак піхоти противника мінометним вогнем бригади і забезпечити прорив оборонної смуги противника. Ці дії забезпечили захоплення міста Болохів.
За умілі дії полковник Іринєєв наказом командувача артилерії Червоної Армії від 24/10/1943 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.
12 листопада 1943 року 22 мінометна бригада 1-го Українського фронту під його командуванням брала участь у першому визволенні Житомира.
Командував 22 мінометною бригадою до травня 1944 року.
З травня 1944 р. обіймав посади заступника командувача артилерії 5 гвардійської армії, а потім 60 армії 1го Українського фронту.
Військове звання генерал-майор артилерії було надано 1 липня 1944 року.
З травня по вересень 1945 року начальник артилерії 5го Гвардійського механізованого корпусу,
1947 року закінчив Артилерійську академію ім.Дзержинського в м.Москва.
Нагороди:
Медаль «20 років РККА»
Орден Вітчизняної війни І ступеня 24.10.1943 №26234
Орден Бойового Червоного Прапора 09.11.1943 №92189
Орден Бойового Червоного Прапора 17.01.1944
№1004 ного Прапора
03.11 .1944 №167843
Орден Леніна 21.02.1945 №287043
Орден Богдана Хмельницького II ступеня 27.06.1945
Орден Червоного Прапора 20.06.1949 №310038
Орден Червоної зірки
Медаль “За оборону Сталінграду”
Медаль “За перемогу над Німеччиной у Другій світовій війні 1941-1945 рр.” 09.05.1945
Медаль «За взяття Берліна» 09.06.1945
Медаль «За визволення Праги» 09.06.1945
23 травня 1952 р. був звільнений з дійсної військової служби в запас.
Після звільнення з лав Збройних сил повернувся до рідного Кременчука, перебуваючи в Кременчуці, багато часу приділяв військово-патріотичній роботі з молоддю та школярами. Займався громадською роботою по лінії Ради ветеранів, ДТСААФ, Товариства охорони пам’яток історії та культури, військово-наукового товариства.
Не забували про нього і його товариші по службі та учні — завжди регулярно вітали зі святами.
Жив Іриней Петрович у Крюкові на Кіровоградській, потім переїхав уже до центру Кременчука. Його дочка Галина — навчалася у 23 школі у Крюківі, а першою вчителькою у неї була моя бабуся Солошенко Олександра Опанасівна, яка дуже довго пропрацювала вчителем початкових класів у 9 та 23 школі м.Кременчук (Крюків)
Помер 19.08.1978, Похований у м.Кременчук на ревівському цвинтарі.
Його ім’ям було названо одну з вулиць у центральній частині Кременчука, але в процесі декомунізації на жаль вважали, що бойовий генерал, який пройшов дві війни і назавжди вписав своє ім’я у військову історію, не гідний, щоб його ім’ям було названо вулицю в Кременчуці.
Автор: Роман Пацовський, кандидат історичних наук , фундатор та керівник Першого всеукраїнського музею історії форми одягу та його філії Кременчуцький військово-історичний музей
Фото та документи із сімейного архіву родини Іринеєвих та наукового архіву Кременчуцького військово-історичного музею
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з нашим музеєм з будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25 -25
Email: info@kmhm.org.ua
Дана публікація розміщена виключно у музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди чи агітації у будь-якій формі та у будь-якому вигляді.
#Кременчук
#музей військової історії Кременчука
#військово-історичний музей
#військова історія Кременчука
#воєнна історія Кременчука