Генерал майор Степан Резніченко
Генерал майор Степан Резніченко народився (20 липня [1 серпня] 1886 в дер. Воронцовка, Воронезька губернія
Закінчив 3 класи у церковно-парафіяльній школі села Пузево. У 1907 році призваний до армії. Служив у гвардійській кінноартилерійській бригаді. У 1913 році закінчив з відзнакою навчальну команду. Отримав звання підпрапорника.
Брав участь у Першій світовій війні аж до її закінчення. Після Лютневої революції обрано головою дивізійного комітету. У 1917 року повернувся на Батьківщину в село Пузево.
У травні 1919 року разом із групою односельців записався добровольцем до Червоної Армії. Розпочав службу з посади молодшого командира 40-ї Богучарської дивізії. Вступив 26 травня 1919 року у члени РКП(б). У Громадянську війну брав участь у боях на Південному фронті проти Денікіна, Мамонтова, Врангеля та Махна.
Після розформування Богучарської дивізії направлено до 7-ї стрілецької дивізії під Полтаву.
З 1925 – командир батареї 25-ї Чапаєвської дивізії. У 1926 р. спрямований на Артилерійські курси удосконалення командного складу – АКУКС до Царського села.
Після закінчення командував полковою школою та дивізіоном 75-го артполку, обіймав посаду помічника командира полку з госпчастини у Кременчуці. Наступні призначення:
1929 року — помічник командира 7-го артполку;
У 1930 році – командир полку;
1936 року — начальник артилерії 13-го стрілецького корпусу.
У 1938 році в результаті доносу отримав сувору догану за «втрату більшовицької пильності» і виключений із компартії. Того ж року після розслідування всі звинувачення було знято.
1939 року разом із 13-м стрілецьким корпусом брав участь у Польському поході, отримав звання комбрига. У 1940 році увійшов до списку призначення перших генералів РСЧА.
У 1940 році корпус переведений в м. Самбір і розташований поблизу кордону. Після початку Великої Вітчизняної війни у перші дні важких боїв 27 червня Резніченка було поранено в ногу та стегно, отримав важку контузію. Лікувався у Полтавському військовому шпиталі, що врятувало його від оточення та полону. Торішнього серпня 13-й стрілецький корпус був оточений і майже повністю знищений. Значна кількість осіб командного складу, включаючи генерала Кириллова, потрапила в полон.
Відразу після госпіталю у серпні 1941 року призначений начальником артилерії Харківського військового округу. Брав участь у обороні Харкова. Незважаючи на зусилля, місто було здане.
За станом здоров’я Резніченко перебувати на фронті більше не зміг. Був направлений до Барнаула, де керував евакуйованим Лепельським артилерійсько-мінометним училищем. Навесні 1943 призначений начальником штабу Сталінградського навчального артилерійського табору. Кінець війни зустрів разом із табором у Львівській області.
У жовтні 1947 року станом здоров’я вийшов у відставку. Переїхав із сім’єю в м. Вороніж.
30 травня 1972 року генерала-майора артилерії Сергія Петровича Резніченка не стало. Похований у м. Воронеж
За відкритими джерелами Інтернету.
Підготував Роман Пацовський
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з нашим музеєм з будь-якої точки світу такими способами: тел . 98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25-25
Email: info@kmhm.org.ua
Дана публікація розміщена виключно у музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди чи агітації у будь-якій формі та у будь-якому вигляді.
#Кременчук
#музей військової історії Кременчука
#військово-історичний музей
#військова історія Кременчука
#воєнна історія Кременчука