Козельщанський табір польських військовополонених
Козельщанський табір польських військовополонених 1939-40 р.р. – одна з білих плям в історії Кременчуцького краю.
За останній рік дуже багато зустрічаю спекуляцій навколо табору для польських військовополонених у Козельщині в 1939-1940 роках. Здебільшого це пропагандистські матеріали без будь-яких документальних джерел. Зовсім нещодавно мені трапилося кілька документів і інформацію на їхній основі я частково сьогодні надам вашій увазі.19 вересня 1939 року згідно з наказом НКВС СРСР «Про організацію таборів військовополонених» було створено Козельщанський табір військовополонених на базі приміщень колишнього Козельщанського монастиря, при станції Козельщина Південної залізниці, на 5 тис. осіб, із доведенням до 1 жовтня 1939 року – до 10 тис. осіб.
Начальником табору був призначений ст. лейт. г/б т. Соколов В.Л., з місячним окладом 2400 руб. а комісаром табору капітан т. Акуленко Ф.С. з місячним окладом 2400 руб. Це були не маленькі зарплати, з урахуванням того, що на той час середня зарплата кваліфікованого робітника становила 375 руб. на місяць. Для решти персоналу розміри зарплат було встановлено на рівні чинних норм для співробітників ГУЛАГ.
Усе забезпечення табору здійснювали централізовано.
Оперативно-чекістське обслуговування покладалося на особливий відділ (4-е головне управління держбезпеки) НКВС СРСР і його місцеві органи. Безпосередньо в таборах діяли особливі відділення, співробітниками яких, як правило, були працівники особливих відділів УНКВС країв і областей.
Продовольче, речове і санітарне постачання покладалося на центральні служби ГУЛАГ із персональною відповідальністю заступника наркома комдива т. Чернишова.
Фінансове забезпечення табору покладалося на центральний фінансово-плановий відділ НКВС СРСР із персональною відповідальністю за фінансування начальника ЦФПО НКВС СРСР – дивізійного інтенданта т. Берензона.
Начальнику УНКБД Полтавської обл. капітану держбезпеки т. Бухтіарову спільно з начальниками та комісарами таборів наказували:
1) забезпечити відповідно до мобілізаційного плану відділу виправно-трудових колоній розгортання табору військовополонених;
2) за затвердженим типовим штатом укомплектувати табір особовим складом відповідно до наявного мобілізаційного плану ВІТК НКВС. Відсутність архівів з особового складу за 30-ті роки в Полтавському обласному управлінні СБУ не дає змоги визначити, хто з місцевих співробітників або співробітників резерву був направлений на роботу в табір для військовополонених.
Типовий штат табору для військовополонених місткістю до 10 тис. осіб передбачав 134 штатні одиниці. Крім керівництва табору (начальник табору, його заступник і помічник, комісар. 3 чергових коменданта) у штаті були канцелярія (12 чол.), 6 відділень: особливе (9 чол.), політичне (7 чол.), обліково-розподільче (13 чол.), постачання (19 чол.), фінансове (5 чол.) і санітарне (7 чол.) – та 2 команди: пожежна (9 чол.) і внутрішньої охорони (46 чол.).
Контингент табору – польські військовослужбовці. 24 вересня 1939 року в приймальному пункті військовополонених Волочиськ (сьогодні місто в Хмельницькому районі Хмельницької області, Україна) накопичилося близько 7000 військовополонених. Згідно з рознарядкою начальника управління у справах військовополонених їх практично повністю, 280 вагонами, відправили до ст.Козельщина в Козельщанський табір військовополонених.
Відомо, що станом на 8/10/1939 року в Козельщанському таборі військовополонених було 6191 чол. З них :
- 1206 осіб – генерали, офіцери, великі військові та державні чиновники, які підлягають переведенню до Старобільського табору. Найімовірніше, що цих людей відправили до Старобільського табору і розстріляли під Харковом. Але це потребує перевірки й уточнення.
- 1331 особа – розвідники, контррозвідники, жандарми, поліцейські, тюремники, які підлягають переведенню в Осташківський табір. 21 жовтня 1939 року було сформовано і відправлено етап у кількості 1349 осіб, який 26 жовтня 1939 року прибув до Осташковського табору на оз. Селігер Калінінської (суч.Тверської) області. У квітні 1940 року практично всі військовополонені з цього етапу були розстріляні в УНКВС по Калінінській області. Чи вдалося комусь із них вижити – не відомо. Із 1349 осіб, які прибули з Козельщанського до Осташковського табору, встановлено тільки 492 особи. Списки інших поки що не знайдено.
Чому збільшилася кількість тих, хто підлягає відправленню, з 1331 до 1349 осіб? Військовополонені в таборі не поспішали хвалитися, що вони належать до категорії розвідників, контррозвідників, поліцейських, тюремників, жандармів. У міру можливості співробітники особливого відділу табору виявляли таких людей і методами оперативної роботи, і завдяки спискам, які розсилали централізовано. За 12 днів було виявлено 18 осіб – і це досить високий показник роботи особливого відділу. Відповідно таких людей додавали до списків даного етапу. - 1573 солдати, які підлягають звільненню. Їх відправили ешелонами до ст. Барановичі (жителі Західної Білорусі) і ст. Тарнополь (жителі Західної України) Відправлення було здійснено до 4 листопада 1939 року.
- 2080 солдатів, які підлягають перебуванню в таборах. Інформації щодо них немає поки що ніякої.
- Одна жінка, яка брала участь у війні – хто вона, ким вона була і яка доля – не відомо. Після відправки військовополонених, які підлягали звільненню, Козельщанський табір для польських військовополонених у період з 4 до 15 листопада 1939 року було підготовлено до консервації і законсервовано.
Чи розстрілювали в Козельщині? Я схильний до того, що ні. Неможливо в селі розстріляти 2000 осіб так, щоб ніхто не знав, не чув і не бачив. Щодо того, що їх отруїли бойовими отруйними речовинами в підземеллях монастиря і замурували – це теж, м’яко кажучи, викликає багато запитань.
У таборі польські військовополонені поводилися теж не по-ангельськи і чудили не мало. Були і порушення розпорядку, і азартні ігри, і злодійство, і втечі – але це окрема частина матеріалу, про яку розповім докладніше.
Згідно з офіційними звітами, що зберігаються в архівах – за весь час перебування польських військовополонених у таборі – померла від хвороби 1 людина. З огляду на те, що табір фактично існував 1,5 місяця – ці дані, на мій погляд, досить реальні.
Табір був ліквідований 7 квітня 1940 року наказом НКВС СРСР.
Але 13 липня 1940 року табір було відновлено, і на 23 липня 1940 року, згідно зі знайденими документами, військовополонених у ньому не було.
За наказом 29 листопада 1940 року в таборі розмістили інтернованих іноземців. Що це були за люди, скільки їх було, що з ними трапилося далі, до якого часу вони перебували в таборі, куди поділися потім – не відомо.
Козельщанський табір польських військовополонених поки що залишає дуже багато питань, але принаймні для подальшого дослідження є дані, від яких можна відштовхуватися. Думаю, що дане дослідження дасть достатньо цікавих фактів і моментів, пов’язаних і з розстрілами польських військовополонених, і з формуванням Війська Польського на території СРСР. На жаль, на сьогодні більшість документів зберігається в центральних архівах у м. Москва і щонайменше до кінця поточної війни будуть нам не доступні.
Автор Роман Пацовський к.і.н., керівник Кременчуцького військово-історичного музею
Фото: інтернет аукціон Ebay, музей Південної залізниці
Джерело – архівні матеріали.
Якщо ви побачили будь-які неточності в матеріалах музею або маєте цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна просто зараз зв’язатися з нашим музеєм із будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25-25
Email: info@kmhm.org.ua
Цю публікацію розміщено виключно в музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди або агітації в будь-якій формі і в будь-якому вигляді.