Кременчуцький край у 1919 році
Кременчуцький край у 1919 році. 1919 року в Україну рушила російська білогвардійська Добровольча Армія генерала А.І. Денікіна. 10 серпня війська увійшли до Кременчука . Маховик громадянської війни дедалі більше набирав обертів.
Денікін відстоював імперські ідеї, принципи монархії, виборював єдину і неподільну Росію і знищення більшовизму. Жорстока ненависть денікінців до більшовиків переросла в шалений антисемітизм, жахливими наслідками окупації Кременчука стали єврейські погроми.
Денікінці ставили за мету відновити Російську Імперію, з її порядками та законами, тому вони, на зайнятих територіях, дотримувалися антиєврейських настроїв. Але іноді виявляли ініціативу у внутрішніх справах єврейських громад.
Так, в Кременчуцькому краї в 1919 році, саме в жовтні 1919 року, в Кременчуці , денікінці дозволили відновити коробковий збір, згідно з царським законом від 1899 року Зібрані гроші використовувалися для допомоги зубожілим євреям і на утримання єврейських установ.
більшовиками газет. Кременчуці доктору Епштейну дозволили видавати незалежну газету «Придніпровський голос»
Але, одночасно, денікінці проводили дискримінаційну кадрову політику щодо євреїв.
Погромники виправдовували криваві розправи тим, що у керівництві більшовицької Росії перебуває багато євреїв.
«Їм, цим мерзенним ж….м – Троцькому, Мартову, Чернову, Свердлову, Зінов’єву та іншим – не потрібна Росія і благо російського народу, вони мріють знищити Росію та знесилити російський народ у взаємній ворожнечі та грабежах».
Денікінський розбій в Україні призвів до загибелі 14 351 євреїв. У Полтавській області загинуло: у Кременчуці – 12; Ромодані – 17; Семенівці – 18; Глобине – 27 осіб.
Ось що писав про погроми у Кременчуці свідок К.Е.Миронов:
«Денікінці зайняли місто майже без бою… Грабували все, хапали, що потрапить під руки. Мешканці боролися, збираючись у купки, і кричали, доки козаки ламали ворота. Моторошно було ночами. Так тривало шість днів. Євреї багатші, як, наприклад, табачник Гурарі, на квартиру брали офіцерів, і за солідну плату забезпечували себе від козацьких нальотів та пограбувань… Антисемітські витівки набули масового характеру».
У Кременчуці, крім іншого, денікінці стратили шістьох дівчат — євреїв, робітниць тютюнової фабрики: Валентину Готліб, Емму Гордон, Євгену Лознеру, Соню Гальпер, Поліну Каплун, Емму Брандман. Дівчата були членами підпільної комсомольської організації, розповсюджували серед робітників більшовицьку газету «Дело революції», листівки та прокламації. Після звірячих тортур вони були порубані шашками на Крюківському мосту, а їх спотворені тіла білогвардійці скинули до Дніпра.
Жорстоке звернення та постійні приниження від козаків-денікінців випробували на собі не лише євреї, а й усе населення Кременчука та Полтавщини.
На білий терор Полтавщина відповіла народним повстанням. 15 жовтня 1919 року загони М.Махно вступили до Кременчука, вибивши з міста денікінців.Махновщина була, воістину, рухом міжнародним. У загонах батьки воювали українці, росіяни, євреї, греки та ін.
Як тільки виник махнівський рух на півдні України, до нього приєдналися багато євреїв – анархістів. Більшість із цих людей свого часу брали участь у революційному русі, сиділи у в’язницях, відбували каторгу, жили в еміграції. У повстанській армії батьки Махна грали значну роль. Назвемо деяких євреїв – соратників Нестора Івановича Махна.
КОГАН. Помічник голови вищого органу руху – Районної Гуляй-Польської Військово-Революційної Ради. Робітник, потім землероб. Схоплений в Уманському шпиталі та вбитий денікінцями.
ОЛЕНА КЕЛЛЕР. Секретар культпросвітвідділу повстанської армії батька Махна. Одна із організаторів анархістської конференції «Набат».
На чолі особливого кавалерійського загону батьки Махна у Кременчуці часто бував ЛЕВ МИКОЛАЄВИЧ ЗІНЬКІВСЬКИЙ – знаменитий ЛЄВА ЗАДІВ (11.4.1893 – 25.9.1938). До революції він був засуджений до десятирічної каторги. Розстріляний більшовиками наприкінці 30-х рр., під час проведення політичних репресій.
Дружина Лева Зіньковського — Віра Матвєєнко, уродженка Кременчука, після арешту Задову було репресовано, більше року просиділо у в’язниці, але потім було звільнено.
У місті Геленджику, Краснодарського краю, проживав син Лева Зіньківського – Вадим Львович, полковник у відставці. А у місті Карміелі, в Ізраїлі, жила племінниця Зіньківського – Софа. Ось що згадувала вона:
«Льова – мій рідний дядько. Льова та моя мама – брат і сестра. Я пам’ятаю його, коли він приїздив до бабусі. Бабуся жила з нами. Хоча я була дитиною десяти-дванадцяти років, але пам’ятаю її».
Родина Софи на той час жила на Донбасі.
У повстанській армії батьки Махна були єврейськими підрозділами. Найбільш відома батарея артилериста ШНЕЙДЕРА, яка мала єврейську роту прикриття. Був у Махна і оркестр, який жартома називали «Але сонім ойф цулохес» («На зло всім ворогам» — ідиш), що складався виключно з музикантів — євреїв. Кажуть, Махно любив пісні на ідиш, особливо «Крутиться — крутиться куля блакитна». Ось оригінальний текст цієї пісні, що виконувався по-єврейськи:
Ви з дух геселе, ви з ди штіб?
Ві з дус мейделе, вемен хойб либ?
Від з дус геселе, від з ди штіб,
Від Дус Мейделе, Вемен хойб либ.
Нестор Іванович розумів, що значна частина українського селянства серйозно заражена антисемітизмом, і тому вів із цим явищем нещадну боротьбу.
У лютому 1919 року М.І.Махно запропонував єврейським поселенням та містечкам створювати загони самооборони, та виділив для цього необхідну зброю. Одночасно він зажадав від свого культпросвітвідділу та всіх командирів посилити роз’яснювальну роботу серед місцевого населення.
З погромниками Н.І.Махно розправлявся рішуче.
У травні 1919 року бандити отамана Григор’єва вчинили жахливий погром у Єлизаветграді (тепер Кіровоград).
У відповідь на григорівські погроми євреї Кременчука намагалися створювати свої загони самооборони. Під час боїв за Кременчук, штаб повстанської армії Махно звернувся до робітників та молоді міста із закликом виступити на боротьбу з бандами.
Першими відгукнулися члени єврейської сіоністської організації Маккабі. Загін єврейських добровольців, що складався з 300 осіб, вступив у бій із григор’ївцями і першим увійшов до Олександрії – резиденції григор’ївського штабу.
Нестор Махно вирішив негайно покарати Григор’єва. У штабі повстанської армії йому ухвалили смертний вирок. Для виконання вироку Батько із членами свого штабу прибув у село Сентове, що на Єлизаветградщині, де розміщувалися загони Григор’єва. Тут Григор’єв та члени його штабу були розстріляні. У розстрілі отамана Григор’єва брав участь сам Махно.
“Такі негідники, як Григор’єв, ганьблять усіх повстанців України, і їм не повинно бути місця в лавах чесних трудівників-революціонерів”, – заявив М.Махно.
Місцеве населення у Кременчуцькому краї у 1919 році, у зоні дії махновських військ, надійно ними захищалося, і тому менше постраждало у роки громадянської війни. Махновський культпросвітвідділ випускав книги, брошури, звернення, присвячені боротьбі з антисемітизмом.
У травні 1919 року М.І.Махно підписав звернення до робітників, селян і повстанців, в якому говорилося: « Ваш революційний обов’язок – припинити докорінно будь-яке національне цькування і нещадно розправлятися з усіма винуватцями єврейських погромів».
І населення України відповідало М.Махну взаємністю, любов’ю та підтримкою, надаючи йому всебічну допомогу.
Керівник повстанського руху в Україні, у роки громадянської війни, Нестор Іванович Махно, був аж ніяк не закінченим бандитом, як його зображували більшовики.
У грудні 1919 року Червона Армія, за підтримки партизанських загонів, звільнила від денікінців Полтавщину та місто Кременчук. Цього разу влада більшовиків на Полтавщині встановилася надовго.
Починалася зовсім інша сторінка історії.
Автор: Борис Бабілуа
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з Кременчуцьким військово-історичним музеєм з будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25 -25
Email: info@kmhm.org.ua
Дана публікація розміщена виключно у музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди чи агітації у будь-якій формі та у будь-якому вигляді.
#Кременчук
#перші_визвольні_змагання
#громадянська_війна
#музей_військової_історії_Кременчука
#военно-історичний_музей-Кременчука
#військова_історія_Кременчука
#воєнна_історія_Кременчука