Начмед 612 госпіталю полковник Захарін
Начмед 612 госпіталю з 1965 по 1972 полковник Захарін Зіновій Олександрович – полковник медичної служби, учасник Другої світової війни.Зіновій Захарін народився 18 серпня 1920 р. у Харкові.
У 1937 р. він закінчив 8 класів середньої школи та вступив на робітничий факультет при планово-економічному інституті. Але через рік розуміє — планова економіка це не його і 1938 р. переводиться до Ленінградської Військово-Медицької Академії ім. Кірова. З 20 серпня 1938 року він на військовій службі. У період навчання, починаючи з листопада 1941 року у складі курсантських підрозділів неодноразово залучався надання медичної допомоги військовослужбовцям частин і підрозділів Ленінградського фронту.
Як переддипломної практики був призначений у сформований загін для виконання спец. завдання в тилу ворога. У складі цього загону З.А.Захарін був закинутий літаком у тил німецьких військ. Загін пройшов окупованою територією 500 км, перейшов лінію фронту і вийшов до станції Бабаєво. На цій станції Захаріна разом з іншими курсантами академії відправили до м. Самарканд, де вони у квітні 1942 року здали держ. іспити. І в травні 1942 року із Середньої Азії З.А.Захарін був направлений до 132 стрілецької бригади Західного фронту, де обіймав посади командира окремої медико-санітарної роти, молодшого лікаря передового медичного пункту. Був поранений.
З червня 1943 року призначений старшим лікарем 1955 року винищувально-протитанкового артилерійського полку 40 окремої винищувально-протитанкової артилерійської Рогачівської бригади РГК. У її складі Зіновій Олександрович пройде всю війну, братиме участь у боях на Орловсько-Курській дузі, визволенні м. Севська, Глухова, Ніжина, Варшави та штурмуватиме Берлін.
Після закінчення війни продовжить службу у рідному полку на території Німеччини, а потім у містах Ліда, Гродно та Мінськ. У 1957 році нове призначення в Забайкаллі на посаду заступника начальника госпіталю — начальника поліклініки, а в 1965 році направлення до Кременчука, у 612 військовий госпіталь на посаду начальника медичної частини. 14 січня 1971 р. молодого ще підполковника мед. служби демобілізують через хворобу через скорочення Збройних сил і до 4 серпня 1972 року він тимчасово на півставки працюватиме в госпіталі, але вже як цивільний лікар-фахівець. З 1973 по 1988 – 15 років присвятить роботі черговим лікарем виїзних бригад Кременчуцької міської станції швидкої допомоги, а з 1988 року викладатиме у Кременчуцькій автошколі.
Учасник другої світової війни З.О.Захарін нагороджений двома орденами Червоної Зірки та трьома орденами Вітчизняної Війни 1-го та 2-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (Україна), медалями: «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», «За бойові заслуги» та іншими
Був головою Ради Ветеранів при Кременчуцькій Єврейській Общині. Помер 30 травня 2006 р.
Джерела:
- Сайт Пам’ять народу, електронний режим доступу: https://pamyat-naroda.ru
- Сімейний архів родини Захаріних.
- Стаття Б. Бабілуа «Начмед Кременчуцького госпіталю» електронний режим доступу: https://kremenhistory.org.ua/nachmed-kremenchugskogo-gospitalja/
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з військово-історичним музеєм Кременчука з будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25 -25
Email: info@kmhm.org.ua
Дана публікація розміщена виключно у музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди чи агітації у будь-якій формі та у будь-якому вигляді.
#Кременчук
#музей військової історії Кременчука
#військово-історичний музей
#військова історія Кременчука
#воєнна історія Кременчука