Операційна медсестра Ганна Шостак
Операційна медсестра Ганна Шостак — одна з найшанованіших медсестер Кременчуцького військового шпиталю. Вона присвятила йому 50 років своєї трудової діяльності. Перев’язувальна медсестра 388 військового госпіталю у м.Кременчук, старша операційна медсестра хірургічного відділення, відмінник охорони здоров’я СРСР, учасник Другої світової війни у складі 5153 ХППГ.
Ганна Михайлівна Шостак народилася 8 липня 1921 року у м.Кременчук у сім’ї робітника. З 8 років навчалася у неповно-середній школі у м.Кременчук. Після закінчення школи у 1936 році вступила до Кременчуцької фельдшерсько-акушерської школи, яку закінчила у 1939 році за спеціальністю фельдшер. Після закінчення школи була прийнята на посаду медичної сестри вушного відділення Кременчуцької першої радянської лікарні (сьогодні 1 лікарня ім. Богаєвського).
У 1940 році, під час війни з Фінляндією, була мобілізована Кременчуцьким міським військкоматом і працювала перев’язувальною медсестрою в Кременчуцькому військовому госпіталі. Після демобілізації знову повернулася на роботу до Кременчуцької 1-ї радлікарні, як операційної сестри очного відділення. 23 червня 1941 року була мобілізована Кременчуцьким міськвійськкоматом на фронт-хірургічною медсестрою 163 МСБ 10 СП 21 армії, де працювала до вересня 1941 року. А далі — оточення, полон, втеча, повернення до Кременчука і завдяки Володимиру Костянтиновичу — вона повертається на стару роботу операційною медсестрою вушного відділення до 1-ї радлікарні.
Працюючи в лікарні, вона разом з іншими патріотами допомагатиме рятувати поранених бійців і командирів Червоної армії. Серед таких врятованих буде начальник хірургічного відділення ППГ 45 майор медичної служби Максим Божко. Він також як і Анна у вересні 1941 року потрапить в оточення — сумнозвісний котел Південно-Західного фронту, але йому пощастить менше — полон, тяжке захворювання на висипний тиф і напівлегальну втечу. Як це організовував лікар Костянтинович та його помічники – тема окремої розповіді. І хто міг припустити, що зустрітися їм доведеться ще раз, у серпні 1945 року на далекому Далекосхідному фронті…
А поки що пройшли всі жахи окупації, наближався вересень 1943 року — момент визволення Кременчука. Німецькі зондеркоманди в останніх числах вересня підривали та спалювали лікарняні корпуси, хапали всіх поспіль та «евакуювали» на правий берег Дніпра.
І знову у військах
Визволення міста, швидкі фільтраційні перевірки та вже 7 жовтня 1943 року Ганна – сержант медичної служби, старша хірургічна медсестра ХППГ 5153, 53 армії 2-го Українського фронту. З ним вона пройде всю війну — аж до перемоги. За час війни у наказах Верховного 5 разів оголошуватиметься подяка за участь у звільненні міст особовому складу військ, у тому числі й команді ХППГ 5153.
Але на подвір’ї серпень 1945 року і молодшого лейтенанта медичної служби Ганну Шостак переводять на Далекосхідний фронт, старшою хірургічною медсестрою СЕГ 4495. І там вона зустріне старого знайомого, колишнього військовополоненого, майора медичної служби Максима Божка. І після цієї зустрічі вони вже не розлучаться.
До кінця жовтня 1945 року у складі СЕГ 4495 Анна надає допомогу пораненим бійцям Далекосхідного фронту. Потім демобілізація, довгоочікуване заміжжя та переїзд до східної Монголії, міста Чайболсан, куди отримає призначення її чоловік, майор медичної служби Юрій Йосипович Божко. Але й там Ганна не сидить удома — вже у січні 1946 року вона служить Радянській армії та працює на початку операційної медсестрою, потім медсестрою спеціалізованих кабінетів в/ч 55559 — вушного та очного. У 1947 році народжується довгоочікуваний син Юрій (який піде шляхом батька і через роки стане лікарем), щаслива сім’я, життя за кордоном і нічого не віщує біди. Але влітку 1951 року гине чоловік Максим — і Ганна з маленьким сином на руках змушена повернутися до рідного Кременчука.
Повернувшись до шпиталю
З 1 квітня 1953 року в Кременчуці на базі будівель колишнього 388 військового госпіталю розгортається новий, 612 військовий госпіталь . Ганна Михайлівна надходить туди на роботу. Простий медсестрою, але коли начальник хірургічного відділення майор медичної служби Микола Тимофійович Скринський побачить її навички та знання — вона стане старшою операційною медсестрою і довго обійматиме цю не просту та відповідальну посаду. У 1955 року наказом міністра оборони СРСР їй буде присвоєно військове звання лейтенанта медичної служби, а 1966 року вона стане одним із перших відмінників охорони здоров’я СРСР у Кременчуці. Пропрацює у шпиталі майже до його розформування — до 2003 року, віддавши йому 50 років свого життя. З віком з динамічної роботи хірургічної операційної перейде в спокійнішу — на початку в ЛОР кабінет госпіталю, а потім і в ЛОР відділення. Хоча операцій та роботи їй вистачить і там. Неодноразово буде переможцем щорічних соцзмагань та всі 50 років, відданих Кременчуцькому військовому шпиталю, буде наставником для молоді. Десятки досвідчених операційних медсестер, підготовлених у Кременчуцькому військовому шпиталі, працюватимуть у різних лікувальних закладах колишнього СРСР та з вдячністю згадуватимуть своїх наставників, у тому числі вимогливу, але людяну старшу операційну медсестру Ганну Михайлівну Шостак.
Нагороди:
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.»
- Медаль “За перемогу над Японією”
- Орден Вітчизняної війни 2 ступеня
- Орден Мужності 3 ступеня
- Знак «Ветеран Війни»
- Знак «Відмінник охорони здоров’я СРСР»
- ювілейні медалі
Особистий номер Д-419341
Автор Роман Пацовський, к.і.н., керівник Кременчуцького військово-історичного музею.
Джерела:
матеріали сайту Пам’ять народу
Особистий архів родини Шостак
Матеріали Кременчуцького військово-історичного музею
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з нашим музеєм з будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25 -25
Email: info@kmhm.org.ua
#Кременчук
#музей військової історії Кременчука
#військово-історичний музей
#військова історія Кременчука
#воєнна історія Кременчука