Понтонні частини в історії Кременчука
Понтонні частини в історії Кременчука через його географічне розташування завжди були невід’ємною частиною його життя та його історії. Розташований на обох сторонах р.Дніпро і з’єднаний мостом, а іноді й мостами, розташування таких частин було стратегічно правильним.
У цьому матеріалі буде розміщена та невелика інформація, яка є сьогодні про історію таких частин та підрозділів у радянський післявоєнний період з 1945 року по 1991 рік та трохи пізніше.
Це лише деякі нотатки початкової історичної розвідки у цьому напрямі.У 1953 році у Кременчуці для забезпечення висування стратегічних резервів із глибини країни в загрозливий період та дублювання існуючих мостів та переправ, у разі виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час з’являється 836 окремий понтонно-мостовий батальйон Київського військового округу (в/ч 62970).
Місцем його дислокації у Кременчуці стає район колишніх німецьких таборів для військовополонених на Піщаній горі. Сьогодні це колишня територія медичного депо при 612 військовому шпиталі, що розташовувався в Кременчуці, біля стадіону Політехнік, за меморіалом Вічно живим. Але на цій території батальйон пробув не довго — приблизно до 1955 року.
Є версія, що територія знадобилася для розміщення медичних складів НЗ (недоторканний запас) нещодавно сформованого 612 військового шпиталю. Але на жаль документів про це поки що не знайдено, а запитати вже нема в кого.
Але як би там не було, в 1955 році 836 окремий понтонно-мостовий батальйон передислокується на практично околицю Кременчука — Чередники, в комплекс будівель колишньої пральні по вулиці Чкалова, 186. На новій території досить зручним моментом була наявність залізничних під’їзних колій у вигляді окремої гілки (інженерна техніка має великі розміри і для її перевезень використовувалася активно залізниця).
Згідно з директивою Генерального Штабу ЗС СРСР №13578 від 12/07/1967 року батальйон бере активну участь у маневрах «Дніпро», де показує високий рівень виучки та майстерності.
У грудні 1976 року у складі батальйону формується переправно-десантна рота. Проходить менше року й у жовтні 1977 року перевірка із Москви, Міністерства оборони. Але новий підрозділ проходить її з оцінкою добре. Командує ротою молодий офіцер, випускник Тюменського вищого військово-інженерного училища, а зараз уже полковник, учасник бойових дій, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Володимир Миколайович Ролик.
Окремою сторінкою в історії батальйону буде грудень 1979 року, коли було піднято по тривозі переправно — десантну роту і без важкої техніки, на двох армійських вантажівках було терміново відправлено до Києва. Тоді ніхто ще не знав, що попереду на них чекатиме довга дорога через всю країну на південь і бойове завдання в найскладніших умовах – термінове наведення моста через р. Амудар’ю. Того самого мосту, яким Афганістан переправляться перші радянські підрозділи. А завдання його наведення справді було дуже складним — швидкість течії в цій широкій, але не глибокій річці — 2,5 метри на секунду — практично межа для роботи інженерної техніки. 25 лютого 1980 року рота успішно виконавши бойове завдання, повернеться на зимові квартири в м.Кременчук — пункт постійної дислокації.
Понтонні частини в історії Кременчука тому, що у 1987 -1989 роках на територію 836 окремого понтонно-мостового батальйону переведуть із Донецької області кадровані 209 інженерно-саперну бригаду (в/ч 39226) та 803-й інженерно-позиційний полк ). Тут же вже знаходиться і 1537 р. мобільна група інженерних військ Київського військового округу.
Першим командиром 209 інженерно-саперної бригади у Кременчуці буде Михайло Іванович Лідовський, а заступником з техніки – Михайло Старостін.
У 1986-1987 роках військовослужбовці бригади беруть активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
1991 року до складу 209 інженерно-саперної бригади входить особовий склад окремого переправно-десантного батальйону, виведеного з Групи радянських військ у Німеччині. У ДСЗГ було 4 таких батальйони — 721, 6,15, 483. Який із них прибув до Кременчука — поки що не зрозуміло.
За одними даними на розвалі Радянського Союзу приймається рішення залишити в Кременчуці тільки 209 інженерно-саперну бригаду, розгорнувши її до бригади скороченого складу (близько 500 осіб). це сталося у 2001 році. належить окремо.
Після 1991 року у складі Збройних Сил незалежної України бригада перепідпорядковується Одеському військовому округу.
Інженерно-саперна бригада була призначена для інженерного забезпечення бойових дій військ під час проведення фронтових та армійських військових операцій, а саме:
– Інженерна розвідка противника та місцевості;
– розвідка та знешкодження ядерних фугасів;
— будову та подолання інженерних загороджень (мінування місцевості та влаштування вузлів інженерних загороджень на позиціях військ);
– будівництво та підготовка військових доріг, будівництво низьководних мостів;
– фортифікаційне обладнання позицій військ (пристрій бліндажів, окопів, траншей, сховищ, командних пунктів біля з використанням інженерної техніки);
– маскування військ біля;
– Видобуток та очищення води в бойових умовах;
– бойові роботи з ліквідації у мирний час вибухонебезпечних предметів часів ВМВ на території Полтавської, Кіровоградської та Черкаської областей.
За участь у ліквідації у мирний час вибухонебезпечних предметів часів Другої світової війни багато військовослужбовців бригад отримали статус учасника бойових дій. Хтось отримав його за реальний ризик при проведенні небезпечних робіт з розмінування, а хтось і за забезпечення провідної ролі КПРС у далекому оточенні. Усі як завжди.
Крім вище наведених завдань, на бригаду покладалася формування військових частин воєнного часу (понтонної бригади, інженерно-технічного полку, інженерно-позиційного полку та двох автомобільних батальйонів) за рахунок місцевих мобілізаційних ресурсів, а також спеціальна підготовка особового складу. Це означає, що в умовах мобілізації військового часу бригада мала забезпечити формування та розгортання до штатів військового часу перерахованих вище частин, бойова техніка для яких містилася особовим складом інженерно-саперної бригади (від мотопили «Дружба» до інженерного підводного розвідника (ІПР). Вся техніка містилася біля парку інженерних машин у лісі, поблизу населеного пункту М. Там же зберігалося і НЗ ПММ деяких військових частин Кременчуцького гарнізону (Кременчуцького військового госпіталю та 116 медичного депо).
На початку 2000-х військовослужбовці бригади взяли активну участь у розмінуванні на території Лівану.
У 2001 році 209 інженерно-саперна бригада під командуванням полковника Рутаря була переформована в 803 інженерний полк з умовним найменуванням А 1175, який у 30 жовтня 2004 був остаточно розформований.
У 2006 році комплекс споруд частини був на аукціоні проданий МО України приватної компанії та на його території розташований один із виробничих комплексів кондитерської компанії Лукас.
Тепер у будівлі штабу бригади знаходиться їдальня, у приміщеннях їдальні, клубу та бібліотеки бригади — тортова та цукеркова ділянки, а у приміщенні радіостанції, казарми особового складу та кімнати оперативного чергового тепер випікають круасани.
Понтонні частини в історії Кременчука залишили свій слід та відіграли свою роль у другій половині 20 століття, виконуючи головне завдання — готовність у будь-який час екстрено навести дублюючий міст між лівим та правим берегом Дніпра. І слава Богу, що їхня робота в цьому Кременчуці не знадобилася.
Автор: Роман Пацовський, кандидат історичних наук , фундатор та керівник Першого всеукраїнського музею історії форми одягу та його філії Кременчуцького військово-історичного музею.
Фото з мережі інтернет
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з нашим музеєм з будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25 -25
Email: info@kmhm.org.ua
Дана публікація розміщена виключно у музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди чи агітації у будь-якій формі та у будь-якому вигляді.
#Кременчук
#музей військової історії Кременчука
#військово-історичний музей
#військова історія Кременчука
#воєнна історія Кременчука