Військова медицина Кременчука 1941-1944р.

Військова медицина Кременчука 1941-1944р.- це спроба зібрати і відновити зведену інформацію про військові госпіталі, які в період Другої світової війни знаходилися в Кременчуці. Адже на війні як ніколи надзвичайно важливе значення набуває праця військових медиків – вони рятують життя тих, хто отримав поранення або захворів. Так, від хвороб на війні теж вмирали.

Трохи історії…

Наприкінці лютого 1940 року приймається Постанова РНК СРСР «Про додаткове розгортання санітарних установ для забезпечення військ діючої армії». Згідно з нею до 28 листопада 1940 року мала бути сформована мережа шпиталів, а також евакопунктів воєнного часу в Сталінграді, Ростові-на-Дону, Краснодарі, Таганрозі, Армавірі, Орджонікідзе, Грозному, Маріуполі, Кременчуці, Сумах, Харкові, Ворошиловограді, Новочеркаську, Сталіні, Артемівську та інших містах без фактичного розгортання.

На базі постійних шпиталів, яких станом на 9 червня 1941 р. у Червоній Армії налічувалося 149, а також лікувальних установ Наркомздоров’я за мобілізаційним планом у прифронтовій смузі та в глибині території країни планувалося розгорнути евакуаційні шпиталі на 450 000 ліжок, з них у Харківському військовому окрузі – 35 500 ліжок.

Згідно з цією постановою в Кременчуці формуються без розгортання на базі Кременчуцького військового шпиталю (сам шпиталь у воєнний час переформується в 388 евакуаційний шпиталь воєнного часу на 400 ліжок) такі санітарні установи воєнного часу:

• 48 управління головного польового евакуаційного пункту з евакоприймачем,
• 714 польовий рухомий шпиталь,
• евакуаційні шпиталі 1057, 1058, 1059.

Формуються і готуються до розгортання «наркомздоровівські» евакуаційні шпиталі 1339, 1340, 1341, 1342, 1343. Ці шпиталі відповідно до мобілізаційного плану формувалися місцевими органами Наркомздоров’я і укомплектовувалися повністю цивільним персоналом (за винятком начальника шпиталю і його заступника з політичної частини, які були військовослужбовцями). Організація і здійснення лікувальної роботи в цих шпиталях, забезпечення поранених харчуванням, медико-санітарним майном тощо покладалися на місцеві органи Наркомздоров’я.

Вирішити ці завдання в Кременчуці в умовах початку війни в червні 1941 року практично повністю вдалося. Керував виконанням завдань за мобілізаційним планом начальник Кременчуцького військового шпиталю бригадний лікар Томілов Леонід Петрович. Всі шпиталі були розгорнуті практично вже до 26 червня 1941 року, коли Кременчуцький військовий шпиталь, виконавши мобілізаційні завдання, був переформований в 388 евакуаційний шпиталь воєнного часу на 400 ліжок із вступом на посаду начальника шпиталю воєнного часу військового лікаря 3 рангу (капітана медичної служби) Каменєва Івана Акимовича.

У формуванні шпиталів спільно з Наркомздоров’ям брали участь не тільки цивільні медики Кременчука, а й медики з найближчих районів. Так, наприклад, основою для евакуаційного шпиталю 1341 стали медики (середній медперсонал) з Лохвицького району. Крім цього, велика кількість мешканок Кременчуга приходила і допомагала доглядати за пораненими, які, за спогадами, великим потоком надходили до Кременчуга із зон бойових дій. Варто зазначити, що за спогадами колишніх співробітників шпиталю 1341 влітку 1941 року в даному шпиталі використовувався такий метод лікування як переливання крові, але за донорською кров’ю та її компонентами їздили у відрядження рейсовим залізничним транспортом медсестри даного шпиталю до Полтави.

Викликають питання низка моментів евакуації лікарень з Кременчука і та кількість медичного майна, продуктів харчування, перев’язувальних матеріалів і медикаментів, яка була залишена в Кременчуці під час відступу. Але їх необхідно розглядати в контексті загальної ситуації в місті в серпні-вересні 1941 року, в тому числі і з урахуванням дефіциту об’єктивних даних про обстановку для прийняття рішень і з тими панічними настроями, що цілком обґрунтовано були в місті після взяття німецькими військами правобережної частини міста – Крюкова. За спогадами виконуючого обов’язки головного лікаря першої міської лікарні влітку 1941 року Володимира Костянтиновича Костянтиновича:

«Необхідно було добувати (для першої міськлікарні – прим. автора) продукти харчування для хворих, поповнювати медикаменти та перев’язувальний матеріал з покинутого майна покинутих лікарень та аптечного складу. Таким чином були поповнені запаси борошна, крупи, цукру тощо. Перев’язувального матеріалу і вати вдалося завести в лікарню стільки, що за час окупації в ньому не було потреби, а після визволення Кременчука могли ще ділитися з проходячими військовими частинами і шпиталями».

Якщо поранені та ті, хто проїжджав через Кременчук до лікарень, прибували різними видами транспорту – автомобільним, залізничним, річковим, то виїжджали з Кременчука в основному залізничним і зовсім небагато автомобільним. Але при цьому, в умовах боїв на правому березі Дніпра в Крюкові на початку серпня 1941 року і регулярних обстрілів міста німецькою артилерією і авіацією, евакуація залізничним транспортом особового складу лікарень і поранених була вкрай ускладнена. Для неї використовувалися залізничні станції Чередники і Потоки. Так, наприклад, для евакуації з Кременчука ще 8 серпня 1941 року шпиталь 1341 використовував станцію Чередники, а вже 9-11 серпня 1941 року 388 шпиталь – станцію Потоки.

На сьогоднішній день, на жаль, невідома доля оперативної групи медпрацівників шпиталю 1339 у складі 15 осіб – лікарів і медсестер, залишених у Кременчуці для надання медичної допомоги безпосередньо в зоні бойових дій. Згідно з документами ЦВМедМ останнім з Кременчуга 10 вересня 1941 року виходив військовий евакошпиталь 1057. Через місяць він прибув до м. Іванов, але подробиці евакуації нам невідомі і навряд чи стануть відомі коли-небудь тепер – немає ні документів, ні живих учасників подій.

Ця тема сьогодні, як і багато інших тем, вимагає додаткового, уважного дослідження, яке буде можливим не раніше закінчення сучасної війни через необхідність доступу до ряду архівних документів, які не балують дослідників своєю наявністю та збереженням.

На цю тему в місті були матеріали польових досліджень наприкінці 80-х років ХХ століття – червоні слідопити Кременчука досить щільно займалися тематикою шпиталів і опитали чимало місцевих жителів і безпосередньо учасників подій. Але, на жаль, під час розпаду СРСР на початку 90-х років ХХ століття було просто знищено величезну кількість матеріалів і артефактів з цієї тематики, та й не тільки з неї, в першу чергу в шкільних, училищних і відомчих музеях. Найцінніші на перший погляд експонати та нагороди – продавалися в приватні колекції або за кордон, а ті, що містили дорогоцінні метали – часом просто переплавлялися на злитки дорогоцінних металів. Решта, включаючи фото, документи, листування та спогади очевидців – викидалася на звалище.

Таблиця військових шпиталів у Кременчуці в 1941-1944 рр. – це результати первинної розвідки за документами військових госпіталів 1941 року, систематизовані та оновлені, вони зведені в таблицю, актуальну на 01/2023 року. Окремо виведені шпиталі, які були сформовані і розгорнуті в Кременчуці, окремо ті, які були в місті тривалий або не дуже тривалий час. Інформація по шпиталях 1943-44 року і німецьким шпиталям актуальна на 08/2014 року і буде оновлюватися.

Звертаю увагу, що дані про місцезнаходження шпиталів на території Кременчука і Крюкова можуть мати неточності. Буду вдячний за будь-які документально підтверджені уточнення та доповнення. Зв’язатися зі мною можна за допомогою будь-якого із способів, зазначених за посиланням

Таблиця військові шпиталі в Кременчуці в 1941-1944 рр.

Військові шпиталі в Крюкові на Дніпрі в період 1941-1944 років

Автор: Роман Пацовський, кандидат історичних наук, фундатор музею

Матеріал «Військова медицина Кременчуга в 1941-1944 рр.» підготовлений на підставі даних архіву Центрального військово-медичного музею, наукового архіву Кременчуцького краєзнавчого музею, наукового архіву Кременчуцького військово-історичного музею.

Евакуаційний шпиталь 1341

Німецька військова медицина в Кременчуці під час окупації 1941-43р.

Хірургічний польовий пересувний шпиталь 5152

Хірургічний польовий пересувний шпиталь 5153