Військові топографи в Кременчуці
Військові топографи в Кременчуці – нова сторінка у військовій історії Кременчука. У лютому 1812 року в структурі військового міністерства Російської Імперії з’явилося Військово-топографічне депо, в обов’язки якого входило: «… збирання, складання та зберігання карт, планів, креслень, топографічних та статистичних описів, журналів та повідомлень про воєнні дії, проєктів та диспозицій наступальної війни, а також особливо вигадування, з усіх матеріалів, які збирають, ґрунтовних записок та таблиць з історичних воєнних дій»…
Ми розповімо про один з його підрозділ, що дислокувався в м.Кременчук. В різний час цей підрозділ називався по різному:
5-те тимчасове військово-топографічне знімання (1917-1918)
5-те військово-топографічне знімання (1918-1921)
5-й військово-топографічний загін (1921-1931)
5-й топографічний загін (1931-1956)
5-те тимчасове військово-топографічне знімання сформовано в м. Петроград (відповідно до наказу № 122 від 10.05.1917р.). Формування зйомки було покладено на полковника М.І.Платонова (призначеного помічником начальника зйомки). Її основу склали випускники 1917р. Військово-топографічного училища та школи прапорщиків-знімальників. Про формування зйомки оголошено в наказі по КВТ № 165 від 26.05.1917 р.
5.04.1917 р. зйомка увійшла в підпорядкування штабу Північного фронту. Польові роботи проводилися в районі на схід від оз.Псковське і р.Волхов, захоплюючи південні частини Гдовського, Лузького повітів Петроградської губ., а також Псковський, Порховський, Островський і Ново-Ржевський повіти Псковської губ. Умови робіт були вкрай несприятливі, давалася взнаки близькість фронту, квартири, підводи і їстівні припаси діставалися з великими труднощами. Солдати не визнавали свої обов’язки, за будь-якої зручної для них нагоди відмовлялися від виконання завдань. З настанням осінніх холодів усі знімальні роботи було припинено. Управління зйомки розмістилося в маєтку Богдановському, поблизу станції Сущево Московсько-Виндаво-Рибінської залізниці (Псковська губ.).
18.02.1918 р. німецькі війська почали наступ по всьому фронту. 23 лютого почалися бої на підступах до м. Псков, у зв’язку з чим зйомка приступила до евакуації в глиб країни. 24 лютого, у день виїзду з Сущевого, трагічно загинув військовий топограф загону К.П.Захаров. Справа була так. У приміщення, зайняте під креслярську, в якому готувалися до від’їзду вісім військових топографів, прибули понад десять озброєних людей, які назвали себе червоногвардійцями. Під приводом пошуку захованих у приміщенні кулеметів вони провели в креслярській обшук. Переговори з ними вів військовий топограф К. П. Захаров, якого (після безрезультатного обшуку) повели із собою в комісаріат, нібито для обговорення питань про евакуацію зйомки. Комісаріат знаходився в містечку Бежаниці, від управління зйомки півтори версти. У чому полягали переговори, залишилося невідомим, але Захарова вивели з будівлі комісаріату і розстріляли. Заступник начальника зйомки військовий топограф М.І.Платонов цього дня також наразився на смертельну небезпеку, але завдяки спритності та холоднокровності, залишився живим.
Після безрезультатних спроб влаштуватися в м. Бугуруслан і м. Симбірськ, 18 березня управління зйомки прибуло в м. Омськ. 12.03.1918 р., після розформування штабу Північного фронту, 5-те тимчасове топографічне знімання перепідпорядковано начальнику КВТ.
У середині квітня 1918 р. зйомка виїхала з м.Омськ на польові роботи в західні області Росії. 6 травня весь особовий склад прибув до м.Калуга, де розмістився в колишньому Олександрівському училищі на Микільській вул. Топографічні роботи (інструментальне знімання в масштабі дві версти в дюймі) здійснювали спочатку в Староруському повіті Новгородської губ., а потім у Калузькій, Смоленській та Орловській губерніях.
Наказом КВТ № 61 від 1.06.1918 р. зйомку включено до складу Західного ВТО (м. Москва). Наказом КВТ № 95 від 12.08.1918р. 5-те тимчасове військово-топографічне знімання перейменоване в 5-те військово-топографічне знімання.
За розпорядженням Головнокомандувача всіма збройними силами Республіки І. І. Вацетіса, у жовтні 1918 р. зйомка припинила всі роботи і в повному складі виїхала на Східний фронт до м. Симбірська – для термінового напівавтоінструментального знімання верстового масштабу Приволзького району. Після прибуття до місця призначення (14 жовтня), зйомка була включена до складу 5-ї армії Східного фронту. З наказу військам 5-ї армії № 84 від 17.10.1918 р.: «…Прибулу в район армії 5-ту військово-топографічну зйомку, що прибула, покладати на особу з 14 жовтня цього року». Управління зйомки розмістилося на вул.Анненкова, будинок 8.
До початку грудня 1918 р. польові роботи проводили в районах м. Симбірськ – м. Сенгілей (по обох берегах р. Волга) і в закруті р. Волга біля Жигулів (м. Сизрань – м. Самара).
У березні 1919 р., для виконання термінових робіт, зйомка була передислокована на Південний фронт. 17.03.1919 р. зйомка в повному складі відбула до м.Курська, де після прибуття розмістилася на вул.Московська, будинок 94. З 6 квітня і до кінця травня військові топографи проводили напівінструментальне знімання в районі м.Курськ – м.Обоянь. Після закінчення робіт зйомка передислокована в м.Нижній Новгород, куди прибула 28 червня і відразу ж приступила до робіт у цьому районі.
12 вересня зйомка прибула в м.Арзамас, де протягом місяця проводили викреслювання брульйонів зйомки, виконаної в Нижегородському районі. 16 жовтня зйомка прибула в м. Єкатеринбург, де до 1.01.1920 р. провела напівінструментальне знімання в районах м. Єкатеринбург і м. Перм.
Після закінчення бойових дій на Східному фронті, 5-те військово-топографічне знімання прибуло до м. Москви (28.04.1920 р.) і було направлено на польові роботи до Калузької губ. (перервані в 1918 р.). З травня по жовтень роботи виконувалися в районі м.Сухиничі. Управління зйомки розміщувалося на станції Барятинська Рязансько-Уральської залізниці.
З 1 листопада військові топографи 5-го військово-топографічного знімання приступили до робіт у Вітебській губ. Роботи тривали протягом усього 1921 р. Управління зйомки розміщувалося в м.Невель. 23.12.1921 р. РВСР було затверджено нові штати, згідно з якими 5-те військово-топографічне знімання перейменоване на 5-й військово-топографічний загін.
У 1922-1923 рр. роботи проводили в Гомельській обл. (район м. Гомель – м. Вітка). На початку червня 1922 р. загін передислоковано з м. Невель у м. Новозибків. Після закінчення польових робіт, наприкінці 1923 р.-початку 1924 р. загін передислоковано в новий пункт постійної дислокації – м. Київ.
Після розформування (з 1.12.1923 р.) Топографічного відділу КВТ (колишній Західний ВТО), загін перепідпорядковано начальнику Південного ВТО. З наказу начальника військових топографів РСЧА № 48 від 13.02.1924 р.: «…Для встановлення планомірної організації польових топо-геодезичних робіт і безпосереднього керівництва 5-й військово-топографічний загін підпорядковується в усіх відношеннях Південному ВТО».
У 1924-1929 рр. польові роботи проводилися: 1924 р. – Гомельська обл. (район м.Річиця); 1925 р. – БРСР, райони м.Слуцьк – м.Бобруйськ – м.Мозир і м.Вітебськ – м.Борисов – м.Орша; 1926 р. – УРСР, у районі м.Чорнобиль по р.Прип’ять, у районах м.Київ, м. Проскурів – м. Шепетів, м. Шепетів, м. Київ, м. Шепетів, м. Київ, м. Шепетів, м. Київ, м. Шепетів, м. Київ, м. Шепетів, м. Київ, м. Шепетів, м. Шепетів, м. Шепетів. Проскурів – м.Шепетівка – м.Кам’янець-Подільський по кордону з Польщею і Румунією, у Криму (м.Севастополь – м.Балаклава і м.Керч); 1927 р. – РРФСР, Смоленський, Тверський і Великолуцький райони; 1928-1929 – УРСР, Чернігівський і Черкаський райони.
Наказами начальника військових топографів № 2 від 12.01.1930 р. загін (з 20 січня) підпорядковано начальнику ВАФТО, а № 1 від 17.01.1931 р. – безпосередньо начальнику військових топографів. Наприкінці 1931 р. – на початку 1932 р. загін передислоковано з м. Києва до м. Кременчука. У 1930-1934 рр. загін виконував роботи в прикордонних із Польщею районах: Білоруського та Українського Полісся, Житомирської обл. і до кордону з Бессарабією.
Відповідно до нового штату, введеного в дію з 15.01.1931 р., 5-й військово-топографічний загін перейменовано в 5-й топографічний загін.
У 1934 р. загін вибув для виконання спеціального завдання в розпорядження ОКДВА, де перебував до кінця 1935 р. У цей час загін провів топографічні роботи: 1934р. – у Східно-Сибірському краї (район н.п.Борзя – н.п.Даурія); 1935 р. – у Далекосхідному краї (район м.Спаськ). Штаб загону розміщувався в м.Іркутськ (з 1934 р. до початку 1935 р.), у м.Хабаровськ, потім у м.Спаськ.
Після формування у квітні 1936 р. Управління військово-топографічних робіт (УВТР) № 2 (м. Кременчук), загін увійшов у його безпосереднє підпорядкування. У 1936-1937 рр. загін виконував польові топографічні роботи в прикордонних районах із Польщею та Латвією, у БРСР (район м. Рогачов – м. Бобруйськ – м. Слуцьк), в УРСР (район м. Ярмолинці – м. Гусятин), у Калінінській обл. (район м. Ново-Сокольники). У 1936 р. частина військових топографів залучалася (більше 6-ти місяців) для зйомки Ідрицького і Дрешукського полігонів.
Наказом НКО СРСР № 0127 від 8.07.1938 р. «Про зашифрування дійсного найменування військових частин» загін отримав назву «Військова частина 6486». З директиви начальника ГШ РСЧА № 69386 від 23.06.1938 р.: «…1. До 15 липня цього року вважати передислокованим УВТР № 2 із Кременчука до Києва. 2. Військовій Раді Харківського військового округу всі приміщення, що звільнилися, передати в розпорядження 2-го і 5-го топографічних загонів”. 5-й топографічний загін зайняв приміщення по вул. Рози Люксембург, будинок 19.
Масові репресії торкнулися і 5-го топографічного загону. У 1937 р. звільнено з РСЧА топографів старшого лейтенанта І.Т.Виноградова і лейтенанта М.С.Скур’ята («політично не благонадійні елементи»). У 1938 р. заарештовано органами НКВС як «ворога народу» топографа 1-го розряду старшого лейтенанта Г.В.Фірасевича, До речі, буде сказано, що справа Фірасевича дуже типова для того часу – менш талановитий і успішний співробітник топозагону, щоб прибрати Фірасевича з кар’єрної драбини, – просто підставив його і написав на нього донос у НКВС. На диво в період того свавілля в ситуації розібралися, Фірасевича звільнили і пізніше поновили в РСЧА. Крім добре пошарпаних нервів, його втрати обмежилися не табельним револьвером – який у нього був неофіційно і який після арешту йому, звісно, не повернули.
З наказу НКО СРСР № 179 від 27.09.1939р.: «…Надалі всі військові частини та установи, що існують у мирний час, іменувати присвоєними їм схемою розгортання дійсними найменуваннями». Загін отримав свою колишню назву – «5-й топографічний загін». Із жовтня 1939 р. загін підпорядкований начальнику відділу ВТС штабу Українського фронту (відділ ВТС сформовано з УВТР № 2 і топографічного відділення оперативного відділу штабу КВО), із 14.11.1939 р. – КОВО.
У 1939 р. загін працював у районах радянсько-латвійського кордону і в Калінінській області. З наказу по відділу ВТС штабу КОВО № 02 від 21.03.1940 р.: «…У 1940 р. польові частини ВТС КОВО виконуватимуть оперативне завдання із забезпечення всієї прикордонної смуги території КОВО топографічною картою». Планом літніх робіт на 1940 р. (з 10 травня до 15 листопада), затвердженим ГШ КА, передбачалися роботи в районі м.Брест-Литовськ – м.Ковель.
З директиви заступника начальника ГШ КА № орг/5/106007 від 4.10.1940р.: «…Дозволяється до 15 листопада цього року передислокувати 5-й топографічний загін із Кременчука до Умані, з виключенням зі складу частин Харківського військового округу» (наказ штабу КОВО про прийняття до свого складу 5-го топографічного загону – № 4/006112 від 14.10.1940 р.).
У травні 1941 р. загін розпочав топографічні роботи – мензульне знімання в масштабі 1:25000 прикордонної смуги вздовж р. Західний Буг у районі м. Бєльськ (Білостоцька обл.) – м. Брест. Штаб загону розмістився в м.Білосток.
Вранці 22 червня командування загону, дізнавшись про початок війни, зібрало по тривозі в штаб усіх, хто перебував у м. Білосток. Кілька осіб були направлені в польові підрозділи для оповіщення та збору особового складу. У перший день вдалося зібрати частину військових топографів і червоноармійців. Вранці 23 червня начальник Білостоцького гарнізону віддав розпорядження залишити місто і відходити в напрямку м.Барановичі. Загін похідною колоною вийшов на Барановицьке шосе і рушив на схід. 24 червня, під час нальоту німецької авіації, загінна колона розпалася на окремі групи, які розрізнено добиралися до м.Умань.
Зі спогадів полковника у відставці Ю.М.Орлецького (на той час – начальник 1-го відділення відділу ОВС штабу КОВВ): «…Розпорядження на відведення топографічних частин я так і не отримав. Командування округу завдання загонам не давало – тому не вважало за можливе для себе втручатися у внутрішні справи ВТС. А Москва мовчала. Обстановка в ніч на 22 червня змусила і мене, і загони «знятися» з кордону, відвести загони. Але легко сказати – відвести загони, коли кожен із них розкинутий на сотні кілометрів, а зв’язок у більшості – тільки нарочним. Нарочними ми були самі, офіцери відділу, але до… 5-го [загону – авт.] було дуже далеко. Командир його, Боднарчук, не спанікував, зробив усе можливе, і втрат у нього було небагато» (за даними ВТУ ГШ, втрати загону безвісти зниклими за час відходу від кордону становили 33 особи, з них 18 комскладу).
У м.Умань загін поповнили людьми, транспортом і технікою. Загін сформував, згідно з мобілізаційним планом, 11-й топографічний загін.
8 липня 5-й топографічний загін був включений до складу військ Південно-Західного фронту (утворений 22.06.1941 р.). У складі фронту на початку липня загін приступив до виконання топографічних робіт під м.Київ, м.Полтава, м.Харків. Загін брав участь у забезпеченні Київської оборонної операції (7 липня – 26 вересня 1941 р.).2.09.1941 р. загін прибув до м.Валки (Харківська обл.). Згідно з наказом відділу ВТС штабу Південно-Західного фронту № 06 від 24.09.1941 р. загін направлено для робіт у Сталінградську і Ростовську області.
З директиви ГУФУВ КА № орг/5/540320 від 29.09.1941р.: «…До 8.10.1941р. 5-й топографічний загін передати з Південно-Західного фронту до складу Північно-Кавказького військового округу з дислокацією станиця Верхньо-Курмоярська Сталінградська область». Наказом військам Південно-Західного фронту № 023 від 23.11.1941 р. загін був виключений зі складу Південно-Західного фронту. Загін виконував топогеодезичні роботи на тилових рубежах по річках Дон, Сал, Санич, Кума (розбудова опорних геодезичних мереж, топографічні зйомки в масштабі 1:25000 – 1:100000, рекогносцировка великомасштабних карт). Роботи виконувалися в стислі терміни в складних кліматичних умовах.
Наказом по ВТС КА № 018 від 12.02.1942 р. загін передано в підпорядкування відділу ВТС штабу Кримського фронту (утворено 28.01.1942 р.) з місцем дислокації м. Керч. Загін виконував роботи зі знімання Ак-Маничських позицій. Для розвитку опорних геодезичних мереж і прив’язки бойових порядків артилерії кілька відділень були додані арміям фронту. Також виконувалися роботи з уточнення переднього краю радянських військ і противника. 8.05.1942 р. німецько-фашистські війська перейшли в наступ на Керченському півострові, почався відхід загону в східну частину півострова (штаб загону розміщувався в сел. Чалтемир, 50 км на захід від м. Керч). Під час відходу, у зв’язку зі складною обстановкою, багато команд не були сповіщені. 10 травня командир загону майор П. С. Боднарчук направив прохання до м. Москви про евакуацію загону з Кримського півострова, отримав дозвіл лише 14 травня, коли німецькі війська розпочали штурм м. Керч.
Під час евакуації на Таманський півострів, за вказівкою коменданта переправи, перевезенню морським шляхом підлягали тільки люди. Були спалені всі автомашини і вози, інструменти закопані, застрелені коні. Під час переправи загін розпався на окремі групи. Виявивши переправу, німецькі льотчики почали інтенсивне бомбардування, внаслідок якого загону було завдано значних втрат, загинуло або пропало безвісти більш ніж половина командирів і червоноармійців. Особовий склад загону переправлявся, хто як міг. Наприклад, начальник штабу загону майор Г. Н. Петров разом із дружиною, яка працювала в штабі загону друкаркою, намагався переплисти Керченську протоку на двох пов’язаних автомобільних камерах. Сильною течією їх винесло в Чорне море і зовсім випадково їх підібрав торпедний катер.
19 травня 1942 р. розпочався збір військових топографів загону на станції Кримська, потім загін зосередили на станції Васюринська, де він поповнився топографами із запасу (здебільшого за рахунок землевпорядників із Краснодарського землевпорядного управління), червоноармійцями, топографічною технікою, автомобільним і гужовим транспортом. У зв’язку з розформуванням 19.05.1942 р. Кримського фронту, 5-й топографічний загін включено до складу Північно-Кавказького фронту (наказ командувача Північно-Кавказьким фронтом № УК/01 від 28.05.1942 р.). Деякий час загін виконував завдання з топогеодезичного забезпечення військ на Північному Кавказі, а потім відбув до м.Тбілісі.
Наказом начальника ВТС КА № 20 від 18.06.1942 р. відсторонено від займаної посади командира загону майора П.С.Боднарчука – «за бездіяльність і самовивакуацію під час залишення особового складу та майна підпорядкованої частини» з притягненням до судової відповідальності. 4.07.1942 р. військова прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи і за резолюцією начальника ВТУ ГШ від 12.07.1942 р. майора П.С.Боднарчука направили в одну з артилерійських частин Північно-Кавказького фронту.
Згідно з директивою ГШ КА № 988996 від 17.08.1942 р. загін передано до Приволзького військового округу. З наказу по ВТС КА № 016 від 3.04.1943 р.: «…5-й топографічний загін, що прибув до Тбілісі зі складу Північно-Кавказького фронту, вважати таким, що вибув із Тбілісі в розпорядження начальника топографічного відділу штабу ПриВО з 20.08.1942 р.». Кілька команд військових топографів загону після кримської катастрофи вийшли до Каспійського моря через Північний Кавказ, а потім через м.Астрахань виїхали в район м.Баланда (Саратовська обл.), де возз’єдналися зі своєю частиною.
З жовтня 1942 р. до початку січня 1943 р. загін виконував мензульне знімання в південній частині Саратовської та північній частині Сталінградської областей. Штаб загону розміщувався в сел.Олексіївка (станція Падовка), біля м.Куйбишев.
У середині квітня 1943 р. загін виїхав на польові роботи до Воронезької обл. для знімання в масштабі 1:25000 р. Дон у районі: м. Воронеж – м. Свобода – м. Бобров – м. Павловськ. Завдання було виконано до листопада 1943 р.
З директиви начальника ГШ КА № орг/5/304689с від 22.01.1944 р.: «…До 15.02.1944р. 5-й топографічний загін у повному складі з матеріальною частиною і транспортом передислокувати зі складу Приволзького військового округу зі станції Падовка (сел. Олексіївка) до складу Київського військового округу в Київ». Наказом по ВТС КА № 09 від 15.03.1944 р. підтверджується прибуття загону до складу КВО і підпорядкування його начальнику топографічного відділу штабу округу.
Після прибуття в м.Київ загін отримав завдання з обстеження та відновлення пунктів державної геодезичної мережі, а також з нівелювання. Із квітня до червня роботи проводилися на значних територіях України (район м.Чернігів – м.Київ – м.Черкаси – м.Новоград-Волинський – м.Фастів – м.Бердичів – м.Козятин – м.Біла Церква).
Директивою начальника ГШ КА № 21778 від 31.05.1944р. 5-й топографічний загін надано 2-му Українському фронту (крім наявного у нього 65-го МТО) – для виправлення карт на території Румунії. 16 червня загін відбув із м. Києва на фронт. З наказу по ВТС КА № 028 від 8.07.1944р.: «…5-й топографічний загін (штат № 022/2) КВО вважати таким, що прибув до складу 2-го Українського фронту (с. Хілевці) 24 червня з безпосереднім підпорядкуванням начальнику топографічного відділу польового управління 2-го Українського фронту».
Загін брав участь у підготовці та проведенні Яссо-Кишинівської операції (20-29 серпня 1944 р.), було виготовлено рельєфні карти на напрямок головного і допоміжного ударів. Частина офіцерів виїжджали в армії для роботи в інтересах артилерії.
Наказом начальника ВТС КА № 040 від 29.09.1944 р. загону встановлено день річного свята – 5 грудня.
З 1 грудня 1944 р., дислокуючись у Румунії, загін розпочав виправлення старих топографічних карт КВТ (з використанням румунських карт) на район м.Ясси – м.Бакеу – м.Фокшани – м.Галац. З 5 жовтня штаб загону розмістився в м.Бирлад.
У зв’язку зі швидким просуванням військ на захід, загін незабаром опинився в глибокому тилу фронту. В інтересах фронту загін у цей час не працював, оскільки призначався виключно для виконання завдань на території Румунії. Згідно з директивою начальника ГШ КА № 296898сс від 12.10.1944р. 5-й топографічний загін перепідпорядковано начальнику топографічного відділу штабу Львівського військового округу (акт про передачу загону зі складу 2-го Українського фронту підписано 27 жовтня). Пункт постійної дислокації загону, після повернення з Румунії, визначено м.Чернівці.
У грудні 1944 р. – січні 1945 р. загін розпочав знімання району м. Брашов – м. Буреу (з 9.05.1945 р. штаб загону розміщено в м. Брашов). Відповідно до директиви начальника ГШ КА № орг/5/204 від 30.06.1945р. 5-й топографічний загін, що працює в Румунії, передано до закінчення польових робіт до складу Південної групи військ зі збереженням пункту постійної дислокації м.Чернівці.
У грудні 1944 р. – січні 1945 р. загін розпочав зйомку району м. Брашов – м. Буреу (з 9.05.1945 р. штаб загону розміщено в м. Брашов). Відповідно до директиви начальника ГШ КА № орг/5/204 від 30.06.1945р. 5-й топографічний загін, що працює в Румунії, передано до закінчення польових робіт до складу Південної групи військ зі збереженням пункту постійної дислокації м.Чернівці.
Постановою РНК СРСР № 2515-072 від 12.10.1945 р. (оголошено в директиві заступника начальника ГШ КА № орг/5/480344сс від 14.10.1945 р.) 5-й топографічний загін виділено для виконання топогеодезичних робіт із демаркації кордону СРСР і Чехословаччини із зосередженням у м.Ужгород. З березня по жовтень 1946 р. загін знову виконував роботи на території Румунії, після повернення в м.Чернівці увійшов у підпорядкування начальнику топографічного відділу штабу Прикарпатського військового округу. У 1947-1954рр. загін виконував топографічні роботи на території округу, у 1955р. – в Австрії.
5-й топографічний загін розформовано 1956 року.
Начальники (командири) зйомки (загону):
полковник, з 1.12.1917 р. військовий топограф В.І.Яценко (06.1917-26.03.1920);
військовий топограф М.К.Воронін (26.03-13.05.1920);
військовий топограф А.М.Севрюгін (ВрІД 05.1920-05.1921);
військовий топограф С.А.Юматов (05.1921-25.04.1922);
військовий топограф К.І.Подозерський (25.04.1922-16.10.1923);
військовий топограф М.І.Озерський (16.10.1923-15.02.1925);
військовий топограф Д.І.Оханов (15.02.1925-31.03.1928);
військовий топограф М.А.Нікітін (31.03-1.12.1928);
військовий інженер-геодезист В.Ф.Крилов (1.12.1929-1.03.1930);
військовий інженер-геодезист М.М.Большаков (28.02.1930-20.09.1931);
військовий інженер-геодезист П.П.Макаров (1.03.1931-26.05.1932);
військовослужбовець Л.М.Катцов (26.05.1932-7.03.1936);
майор А.А.Дешкін (3.03.1936-17.01.1938);
майор А.П.Гусєв (17.01-5.06.1938);
капітан С.А.Голованенко (5.06.1938-15.04.1939)
майор П.С.Боднарчук (29.06.1939-18.06.1942);
За матеріалами відкритих джерел мережі Інтернет та ВДЗ У СБУ в Полтавській області.
Фото будівлі топозагону з альбому «Руйнування, заподіяні м. Кременчуку німецькими окупантами. Кременчуку німецькими окупантами в період 1941-1943 рр.», виготовленого в управлінні головного архітектора м. Кременчука 1947 р. Альбом зберігався в Київській бібліотеці Держбуду. Ксерокопія виготовлена 1996 р. і надана для публікації кандидатом мистецтвознавства Аллою Лушаковою.
Автор: Роман Пацовський, кандидат історичних наук, засновник і керівник Першого музею історії форми одягу та його філії Кременчуцького військово-історичного музею.
Якщо Вам щось відомо про військових топографів в Кременчуці – зв’яжіться з нами просто зараз із будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25-25
Email: info@kmhm.org.ua