Як кременчужанин керував Місяцеходом
Як кременчужанин керував Місяцеходом — мало хто знає, що рухом першого штучного апарату на Місяці керував кременчужанин…
У 60-х роках ХХ століття між СРСР та США йшли запеклі змагання за першість у освоєнні космосу. Радянський Союз виграв перший етап цих змагань. Він запустив на навколоземну орбіту перший штучний супутник, а також відправив у космос першу людину. Після цього розпочався новий етап змагань – за освоєння так званого «далекого космосу». У Радянському Союзі вирішили доставити на супутник Землі апарат Луноход. Що було успішно зроблено 17 листопада 1970 року. Але про все по порядку.
Як хлопець із Кременчука став керувати «місячною машиною»
Ігор Федоров народився у Кременчуці 3 квітня 1938 року. Оскільки батько Федорова був військовим, хлопець за 10 років навчання щонайменше 10 разів змінював як міста, а й країни проживання, доводилося побувати навіть у Північній Кореї. 1955 року вступив до Київського вищого училища протиповітряної оборони, яке закінчив 1959-го. Саме тоді Радянському Союзі формувалися ракетні частини стратегічного призначення, і майже весь випуск пішов служити у відповідні частини.
Федоров потрапив на службу до Командно-вимірювального комплексу. Це був мало кому відомий підрозділ, з якого керували всіма космічними апаратами, що запускалися з Байконура. Це була станція, яка керувала всіма об’єктами Місячної програми Радянського Союзу. У 1966 році саме звідси керували першою вдалою спробою посадки апарата на Місяць і зйомку поверхні супутника Землі. Тоді ж керівництво Місячної програми було передано від АКБ Корольова до НВО «Лавочки». З цим науково-виробничим об’єднанням і пов’язана вся подальша доля Федорова.
У 1969 році надійшов наказ відібрати найкращих офіцерів для управління космічними апаратами, – розповідає Ігор Леонідович. – Про які саме апарати йдеться, не повідомлялося. Федоров опинився серед 40 офіцерів, яких допустили до ретельної медичної комісії. Зрештою, залишилося 12 чоловіків, з яких сформували два екіпажі для того ж «управління космічними апаратами». І лише після цього ми на зустрічі з керівниками НУО Лавочкіна дізналися, що керуватимемо Луноходами».
До складу екіпажу «Місячника» входили:
– командир;
– водій;
– оператор гостронаправленої антени;
– бортінженер;
– штурман.
Федорова призначили командувати одним із екіпажів.
Працювали по дві години, змінюючи один одного. Чи не найскладнішим в управлінні «місяцем» був, звичайно, зв’язок. Федоров нагадує, що відстань від землі до Місяця сягає 400 тисяч кілометрів. Частота відеопередачі становила у разі 1 кадр за 5 секунд (а найчастіше і до 20 секунд). За цей час «місяцехід» проходив відстань до 6 метрів.
Тому, керуючи із Землі «місяцем», треба було враховувати, що попереду тих же шести метрів – невідомість. Адже ніяких карт місячної поверхні не було, ніхто не знав, які перешкоди і в який момент виникнуть на шляху космічного апарату. До обов’язків Федорова, як командира екіпажу, входила як організація роботи всіх членів команди, а й управління всім задіяним у програмі командно-вимірювальним комплексом. Іншими словами, вся життєдіяльність «Місячника» на Місяці залежала від команд нашого земляка – кременчужанина Федорова.
Як уже було сказано, існувало два екіпажі з управління місяцем. Вони змінювали один одного кожні дві години. Більше витримати було і фізично, і психологічно важко, – згадує Федоров, – адже притуплялася увага, губилася гострота відчуттів, швидкість реакції. Тому давали змогу трохи відпочити.
«Місячник», звичайно ж, рухався не завжди. Після місячної ночі знадобилося дві доби, що сонячні батареї зарядили акумулятори.
Ще одна особливість роботи на Місяці – надто короткі тіні при високому становищі Сонця (у місячного дня). Тоді розрізнити зображення, яке передавалося із супутника, було дуже важко, і у такі дні не планували жодних сеансів руху. За три дні до настання місячної ночі потрібно було знову дати можливість повністю зарядити батареї, щоб апарат міг її пережити.
На Місяць було відправлено два «місяцеходи». Федоров розповідає, що вони не надто відрізнялися один від одного. Але після наполегливого прохання екіпажу одна з телевізійних камер на «Луноході-2» була піднята вище, що значно покращило кут огляду. На «Місячниках» були встановлені датчики, які відповідали за положення апарату та по суті відповідали за його «безпеку». Якщо апарат небезпечно нахилявся, рух автоматично припинявся. Так от, на «Луноході-2» ці датчики були нового типу і вийшли з ладу. Тому довелося рухатися лише орієнтуючись екраном телевізора.
Місячний кратер “Ігор” названий на честь кременчужанина
На жаль, після згортання Місячної програми управління, яке займалося далеким космосом, фактично залишилося без роботи. Протягом 20 років жодних запусків, окрім як на навколоземну орбіту, не було. Тим не менш, Федоров мав нагоду попрацювати з радянськими програмами, пов’язаними з вивченням Марса та Венери. .
Нині Ігор Леонідович проживає у Кременчуці.
Він зізнається, що людина не публічна, але радісно відгукується, коли її запрошують до музеїв, на зустрічі зі студентами, або школярами.
І треба сказати, що людина вона хоч і скромна, але надзвичайно цікава і ерудована. справжня жива легенда Кременчука.
А ім’я Федорова назавжди вписано у космічну історію. Адже один із кратерів на шляху «Місячника-1» названий на його честь «Ігорем».
За відкритими матеріалами мережі Інтернет
Якщо ви побачили якісь неточності в матеріалах музею або у вас є цікаві предмети, документи, фотографії з військової та військово-промислової історії Кременчука, можна прямо зараз зв’язатися з Кременчуцьким військово-історичним музеєм з будь-якої точки світу такими способами: тел. +38-050-327-98-69 +38-093-355-25-25 +38-050-355-25-25
Viber +38-050-327-98-69 WhatsApp +38-093-355-25 -25
Email: info@kmhm.org.ua
Дана публікація розміщена виключно у музейно-виставкових, історичних та краєзнавчих цілях. Дана публікація не є і не може бути розцінена як варіант схвалення, пропаганди чи агітації у будь-якій формі та у будь-якому вигляді.
#Кременчук
#історія_військової_медицини_Кременчука
#музей_військової_історії_Кременчука
#военно-історичний_музей-Кременчука
#військова_історія_Кременчука
#воєнна_історія_Кременчука